Суперечка навколо ГМО: Китай відхилив партії індійського рису
Китай відхилив партії індійського рису, пославшись на наявність ГМО, хоча індійські експортери та чиновники стверджують, що комерційного вирощування ГМ-рису в країні немає.
Китай відхилив партії індійського рису, пославшись на наявність генетично модифікованих організмів, і тим самим спровокував нову торговельну напругу навколо одного з найбільших світових ринків зерна. За даними BusinessLine, індійські експортери та галузеві експерти відкрито сумніваються в такій аргументації, оскільки Індія не вирощує комерційний ГМ-рис і в країні діють юридичні обмеження на виробництво, продаж і імпорт ГМ-продуктів харчування.
Матеріал нагадує, що у жовтні 2022 року Genetic Engineering Appraisal Committee вперше дозволив випуск продовольчої ГМ-культури — гібриду гірчиці DMH-11. Однак Верховний суд Індії згодом призупинив його комерційний випуск, дозволивши лише обмежені дії в межах чинних правил і випробувань. Тобто навіть цей прецедент не означає існування дозволеного комерційного ГМ-рису на індійському ринку.
Додатковий правовий фон пов’язаний із позицією FSSAI. Під час розгляду громадського позову у Високому суді Раджастхану індійський регулятор з безпечності харчових продуктів заявив, що правила обігу ГМ-продуктів харчування, передбачені розділом 22(2) закону FSS Act 2006, досі повністю не запроваджені. Суд також заборонив виробництво, продаж і імпорт ГМ-їжі. Це ще більше підсилює аргумент індійської сторони, що заявлене Китаєм забруднення виглядає щонайменше спірно.
З економічного погляду історія не виглядає критичною для всього рисового експорту Індії, але вона все ж важлива. У 2024-25 маркетинговому році Індія експортувала понад 14 млн тонн non-Basmati rice до всіх країн, а до Китаю поставила 180 805 тонн на суму 79,43 млн доларів. За квітень-січень поточного фінансового року обсяг поставок до Китаю вже досяг 186 013 тонн, хоча вартість становила 65,59 млн доларів.
Експерти, опитані BusinessLine, вважають, що крок Пекіна навряд чи вплине на ставлення інших покупців до індійського рису. Водночас частина співрозмовників трактує ситуацію як можливий елемент геоекономічного тиску саме після того, як Індія у 2024-25 році стала найбільшим виробником рису у світі, відтиснувши Китай на друге місце. Один із колишніх аграрних чиновників Індії прямо заявив, що Indian Council of Agricultural Research може підтвердити відсутність рекомендованих до вирощування ГМ-сортів рису.
Отже, суперечка виходить далеко за межі лабораторної претензії до кількох партій. Для Індії це питання експортної репутації та доступу на ринок, для Китаю — інструмент нетарифного регулювання, а для міжнародної торгівлі зерном — ще одне нагадування про те, наскільки швидко санітарні й технологічні аргументи можуть перетворюватися на торговельний бар’єр.