Суперечка навколо floodplain harvesting в Австралії посилює тиск на фермерів нижче за течією
У західній частині Нового Південного Уельсу фермери заявляють, що ліцензії на floodplain harvesting змінюють природні потоки води і позбавляють їх пасовищ та водопою. Матеріал ABC пов’язує конфлікт із правилами обліку, великими сховищами і давніми суперечками в басейні Муррей-Дарлінг.
У західній частині австралійського штату Новий Південний Уельс знову загострилася суперечка навколо floodplain harvesting, тобто перехоплення дощової та паводкової води, яка раніше потрапляла в природні русла та низини. ABC розповіла історію фермера Пола Кемерона з району Трангі, який уже понад рік жене худобу до громадської водойми на околиці міста, бо у власній системі води більше немає.
За словами Кемерона, це не звичайна посуха. Він стверджує, що вода, яка раніше надходила на його землю після дощів, тепер затримується в дамбах на сусідньому господарстві за ліцензією на floodplain harvesting. Кемерон називає ситуацію штучною посухою і вважає, що урядова видача таких ліцензій закріпила вилучення природних потоків на користь більш капіталомістких господарств.
У матеріалі пояснюється, що сухе землеробство залежить від опадів і руху води в ширшій річковій системі, тоді як зрошувані господарства, включно з бавовняними, накопичують великі обсяги води в каналах і сховищах. До 2000 року такий відбір води фактично відбувався без легалізації, а з 2016 року уряд Нового Південного Уельсу почав видавати ліцензії в п’яти із семи зон управління водними ресурсами північної частини басейну Муррей-Дарлінг.
Критики переконані, що схема спрацювала на користь розширення сховищ. У публікації наведено позицію президента NSW Farmers Association Ксав’єра Мартіна, який говорить про нестачу прозорості та про випадки, коли старі або навіть незареєстровані дамби були узаконені в складі ліцензій. Він стверджує, що окремі ємності виросли з 3 мегалітрів до 3 гігалітрів, а downstream-користувачі через це втрачають корисні потоки й змушені скорочувати поголів’я.
Проблеми доповнюються слабким контролем. Незалежний регулятор NRAR використовує супутники та лічильники, однак останні дані показують неповне покриття. У зоні Macquarie, де розташоване господарство Кемерона, 67 відсотків сховищ залишаються без лічильників, у сусідній Barwon Darling без обліку 71 відсоток, а зону Namoi ще не інспектували. Влада визнає, що нова система супроводжується перехідними труднощами.
Окремий вузол конфлікту пов’язаний із дощовою водою. Через заборону скидати воду, яка може містити пестициди, опади, що потрапили до сховищ, мають виняток, хоча саме дощова вода найчастіше і наповнює такі споруди між рідкісними паводками. Колишній директор Murray-Darling Basin Authority Білл Джонсон заявив, що через цю лазівку ніхто достеменно не знає, скільки води реально вилучається. Для аграрної політики Австралії це означає, що суперечка про право на воду дедалі сильніше впливає і на тваринництво, і на стійкість господарств нижче за течією.