Програма CRM допомагає селам Пенджабу та Харьяни відмовлятися від спалювання стерні
Ініціатива з управління пожнивними рештками в Пенджабі та Харьяні показує, що доступ до техніки й кооперативна модель можуть швидко скорочувати спалювання стерні та витрати фермерів.
Програма з управління пожнивними рештками в індійських штатах Пенджаб і Харьяна почала давати вимірюваний ефект у селах, де фермери отримали доступ до спільно використовуваної техніки та практичного навчання. За даними The Hindu BusinessLine, ініціативу підтримує HDFC Bank Parivartan, а впроваджує CII Foundation. Її головна мета полягає в тому, щоб замінити традиційне спалювання рисової стерні технологіями, які дозволяють одразу готувати поле під наступну культуру.
У матеріалі наведено приклад Парамджіта Сінгха з села Ламба в окрузі Фатехабад, який обробляє близько 3,5 акра та вирощує рис, пшеницю і картоплю. До приходу програми спалювання решток залишалося для нього найпрактичнішим рішенням. Після підключення місцевого кооперативу фермер почав використовувати агрегат super seeder на всій площі: машина одночасно мульчує рисову солому, заробляє її в ґрунт і дає змогу сіяти пшеницю за один прохід.
За оцінкою, наведеною в повідомленні про ініціативу, економія виникає не лише за рахунок самої утилізації решток. Повернення органічної речовини в ґрунт знижує потребу в добривах, скорочує використання гербіцидів і допомагає краще утримувати вологу, тому зменшується і кількість поливів. У селі Кавалгарх блоку Ратія до 2025 року кооперативна модель забезпечила понад 90% дотримання практики відмови від спалювання стерні.
Ще один учасник програми, 29-річний Гурвір Сінгх із села Чіма в окрузі Лудхіана, до впровадження CRM щороку спалював близько 22,5 тис. кг рисової соломи на дев'яти акрах. Після інформаційних кампаній і доступу до машинних банків він перейшов на безвогневе управління рештками. Якщо раніше посів пшениці вимагав спалювання та кількох додаткових проходів по полю, то тепер операція виконується за один цикл, а витрати знизилися приблизно з 2000-2500 рупій до близько 1000 рупій на акр.
За даними джерела, програма діє в Чімі з квітня 2024 року, і вже до жовтня 2025-го майже 90% фермерів села перейшли на безвогневі практики. Це дало змогу вберегти від спалювання близько 887 акрів. Для аграрних регіонів півночі Індії, де після збирання рису вікно для сівби пшениці дуже коротке, такий результат особливо важливий, адже саме дефіцит часу зазвичай підштовхує господарства до відкритого спалювання.
Показовим є і приклад Джори Сінгха з села Маджі в окрузі Сангрур, який понад сорок років вирощував рис і пшеницю та щороку стикався приблизно з 50 тис. кг соломи на своїх 20 акрах. Приватна оренда потрібної техніки коштувала йому 1800-2300 рупій за акр і не гарантувала наявності машин у пік сезону. Після участі у вересневому інформаційному таборі він перевів усе господарство на CRM, знизив витрати до 900-1400 рупій за акр і, за власними спостереженнями, отримав поліпшення стану ґрунту та врожайності. Історія цих фермерів показує, що боротьба зі стернею значною мірою впирається не в заборони, а в доступну механізацію та зрозумілу економіку для господарства.