Паливні протести в Ірландії оголили слабкі місця зв’язку між фермами, добривами та продовольством
Паливна криза в Ірландії знову показала, що аграрна система країни тісно залежить від імпорту продовольства, кормів, зерна та логістики навіть за високих формальних показників самозабезпечення.
Паливні протести в Ірландії неочікувано висвітлили стару проблему агропродовольчої системи країни: гасло «Немає ферм - немає їжі» звучить переконливо, але фактична структура постачання значно складніша. У матеріалі The Irish Times зазначається, що під час протестів лунали попередження про можливі незасіяні поля через дорогі добрива та пальне для техніки, однак реальна залежність країни від імпорту робить картину набагато менш прямолінійною.
З одного боку, Ірландія посідає друге місце серед 113 країн у Global Food Security Index, що свідчить про високий рівень доступності та якості продовольства. З іншого боку, економістка Технологічного університету Дубліна Емма Говард прямо говорить, що країна не має справжньої продовольчої безпеки, оскільки більшість споживаної їжі імпортується, а значна частина того, що виробляється всередині країни, навпаки, іде на експорт.
Ця диспропорція особливо помітна щодо основних сільгосптоварів. За словами Говард, від 80% до 90% ірландської яловичини та молочної продукції орієнтовано на зовнішній ринок. Водночас приблизно така сама частка фруктів і овочів імпортується, і навіть картопля частково надходить з-за кордону. Дані Центрального статистичного управління також показують, що середній житель Ірландії споживає близько 100 кг м’яса на рік, але половину цього обсягу становить курятина, а рівень самозабезпечення нею оцінюється лише у 72%.
Навіть там, де виробництво значно перевищує внутрішню потребу, залежність від зовнішніх поставок не зникає. Самозабезпечення свининою оцінюється у 210%, а яловичиною - у 701%, однак країна все одно імпортує значні обсяги дешевших відрубів і переробленої продукції. Із зерном ситуація також показова: більшість хліба випікається з імпортної пшениці, тоді як власні пшениця, ячмінь та овес переважно йдуть на корм тваринам.
Газета нагадує, що після паливно-добривної кризи 2022 року, яка настала після вторгнення Росії в Україну, фермерів закликали вирощувати більше зерна для продовольчих цілей. Однак уже наступного року, за даними CSO, сукупне виробництво пшениці, ячменю та вівса впало на 20%, а ще через рік виробництво пшениці скоротилося ще на 20%, хоча по ячменю та вівсу спостерігалося лише помірне зростання. Водночас близько двох третин кормів ірландські фермери імпортують, тож будь-які збої в портовій логістиці швидко б’ють по комбікормовому сектору.
Додаткова вразливість проявилася у випадку з одним комбікормовим підприємством, яке скоротило роботу після того, як зерновози застрягли через блокаду в порту Фойнс. Водночас у статті зазначено, що Ірландія майже не імпортує продовольство з Ірану, а більшість добрив надходить з інших регіонів і була заздалегідь заскладована в очікуванні подорожчання через європейський вуглецевий механізм. Отже, паливна криза насамперед б’є по вартості та логістиці, а не миттєво обнуляє фізичну наявність їжі, але вона знову показала, наскільки тісно в Ірландії переплетені фермерське виробництво, корми, перевезення та імпорт продовольства.