«Камені голоду» знову з'явилися в Європі: історичні попередження про посуху

Останніми місяцями через історично низький рівень води в європейських річках на поверхню вийшли так звані «камені голоду». Ці геологічні маркери, розташовані в руслах річок Центральної Європи, століттями використовувалися місцевими жителями для фіксації періодів екстремальної посухи, коли рівень води падав настільки, що судноплавство та сільське господарство опинялися під загрозою.

На поверхні цих каменів викарбувані дати, що охоплюють період з XV по XX століття. Дослідники зазначають, що багато з них мають повторювані позначки, зроблені з інтервалом у десятиліття. Один із найвідоміших валунів, виявлений у Дечині (Чехія), містить написи, точність яких підтверджується науковими даними. Дослідження 2020 року, опубліковане в журналі Climate of the Past, показало, що 11 вимірювань, зроблених на цьому камені між 1868 та 1957 роками, практично збігаються з офіційними гідрологічними записами того часу.

Окрім дат, камені нерідко містять лякаючі послання. Наприклад, на одному з каменів у Дечині, за замовленням місцевого власника готелю у 1904 році, було викарбувано фразу: «Якщо побачиш мене, плач». Це було відсилкою до старіших написів, які свідчили: «Ми плакали — ми плачемо — і ви будете плакати». Ці слова слугували нагадуванням про важкі часи, коли посуха позбавляла роботи річкових робітників і призводила до неврожаїв.

Практична роль цих каменів полягала у попередженні про ризики. Директор регіонального музею Дечина Властіміл Пажоурек підкреслює, що такі маркери наочно демонстрували небезпеку зниження рівня води для економіки регіону. Цього сезону через рекордно низький рівень води в річках, окрім каменів, були виявлені й інші артефакти, такі як рештки суден, давні мости та навіть кістки шерстистих мамонтів.

Сьогодні увага до цих об'єктів зросла не лише через їхню історичну значущість, а й як до індикаторів кліматичних змін. Хоча камені різняться за розміром та формою, їхнє спільне призначення залишається незмінним: бути мовчазними свідками історії, нагадуючи нинішнім поколінням про те, що ресурси прісної води в Європі можуть виявитися вкрай вразливими перед лицем глобального потепління та тривалих періодів відсутності опадів.