Індонезія розробила дорожню карту для залучення молоді до аграрного сектору заради продовольчої безпеки

Координаційне міністерство з питань продовольства Індонезії розробило спеціальну дорожню карту, спрямовану на підтримку зміни поколінь в аграрному секторі країни. Ініціатива покликана ефективно використати поточний демографічний бонус держави. Про це заявив заступник міністра з питань продовольства Ханіф Фаісол Нурофік під час онлайн-обговорення питань продовольчої самозабезпеченості, що транслювалося з Південного Тапанулі в Північній Суматрі.

За словами посадовця, освіта стане головним містом та фундаментом для забезпечення наступності поколінь у сільському господарстві. Він наголосив на особливій важливості раннього ознайомлення з аграрною сферою, починаючи зі шкільної лави, зокрема серед учнів початкових класів. Такий підхід має допомогти виростити нове покоління фермерів, здатних надійно зміцнити продовольчу безпеку країни в майбутньому.

Необхідність залучення молоді до праці на землі зумовлена серйозними демографічними викликами. Якщо у 2013 році в Індонезії налічувалося 31,71 мільйона фермерів, то через десятиліття цей показник скоротився до 29,34 мільйона осіб. Окрім того, офіційні дані за 2023 рік свідчать про те, що молоді фахівці складали лише 21,93 відсотка від загальної чисельності сільськогосподарської робочої сили країни.

Заступник міністра охарактеризував утворений демографічний розрив як серйозну загрозу національній продовольчій безпеці, наголосивши, що подібне явище не можна залишати без уваги. Розвиток людського капіталу було виділено як один із п'яти ключових стовпів аграрної політики нарівні із земельними ресурсами, насіннєвим матеріалом, добривами та сучасними технологіями.

Влада розраховує успішно омолодити кадри за рахунок того, що приблизно 67 відсотків населення країни наразі перебуває в працездатному віці. Адміністрація президента Прабово Субіанто вже реалізує комплекс заходів для створення сприятливого середовища в агропромисловому комплексі, включаючи цінову політику, спрямовану на підтримання справедливої вартості сільгосппродукції як для виробників, так і для споживачів.