Плагіохілові

Ареал розповсюдження цієї родини охоплює вологі тропічні та помірні широти. Їх можна виявити у найрізноманітніших біотопах: від низинних дощових лісів до гірських туманних масивів. Рослини віддають перевагу субстратам з високим вмістом органічних речовин, включаючи повалені дерева та вологі скелі.

Біологічно представники Plagiochilaceae мають розгалужені стебла та характерні листки, які часто мають зубчасті краї, що допомагає їм уловлювати атмосферну вологу. У циклі розвитку переважає гаметофіт, а розмноження відбувається як статевим шляхом, так і вегетативно, що дозволяє їм швидко заселяти вільні площі.

До агротехнічних або природоохоронних особливостей належить їхня чутливість до зміни мікроклімату. Вони потребують високої відносної вологості повітря та захисту від прямого сонячного проміння. У лісових масивах вони діють як природні губки, регулюючи випаровування води та захищаючи ґрунт від пересихання.

• Формують щільні килимові покриття в лісах.
• Є індикаторами стану забруднення повітря.
• Відіграють роль у фіксації азоту в деяких екосистемах.

Господарське використання цих мохів переважно наукове або фармакологічне. Сучасні дослідження вказують на наявність у їхніх клітинах унікальних терпеноїдів, які можуть бути використані в медицині, проте їх вирощування в промислових масштабах на сьогодні не є доцільним через складність відтворення природних умов.