Повилика головчаста

Батьківщиною цієї рослини є Північна Америка, проте через процеси глобалізації та торгівлі насінням ареал її поширення став значно ширшим. Вона часто зустрічається на узбережжях водойм, у заростях чагарників та на межах полів, де активно перекидається на культурні посіви.

Рослина має вигляд тонких ниткоподібних стебел, що позбавлені хлорофілу. Замість кореневої системи вона використовує гаусторії, які впроваджуються в судинну систему рослини-господаря, висмоктуючи з неї воду та поживні речовини, що призводить до виснаження або загибелі жертви.

Особливістю повилики є її висока адаптивність до різних кліматичних умов. Насіння рослини проростає навесні, і молодий пагін повинен знайти господаря протягом кількох днів, інакше він гине через вичерпання власних запасів енергії.

Для мінімізації шкоди від цього карантинного організму агрономи рекомендують дотримуватися сівозміни, використовувати очищений посівний матеріал та застосовувати механічні методи видалення осередків ураження разом із прилеглими рослинами-господарями.