Коркова кора винограду

Вірус не має статевого розмноження і повністю залежить від свого господаря, яким виступає культурний виноград (Vitis vinifera).

Основним вектором передачі інфекції в польових умовах є комахи, зокрема борошнисті червці, які переносять вірус під час живлення соком.

Крім того, патоген легко поширюється через заражену підщепу та прищепу, що робить його вкрай небезпечним при закладанні нових виноградників.

Вірус Grapevine virus B часто діє в комплексі з іншими патогенами, посилюючи дегенеративні процеси в тканинах лози.

Найбільш помітні симптоми виявляються на пагонах у другій половині літа та восени. Кора на однорічних лозах стає потовщеною, шорсткою та набуває коркового вигляду.

Характерною ознакою є нерівномірний ріст пагонів, вони часто виглядають викривленими та короткими, що значно знижує загальний вихід деревини.

Якщо зняти шар кори з ураженої ділянки, можна побачити глибокі борозни та заглиблення, що свідчить про патологічні зміни в камбіальному шарі.

Листя хворих рослин часто змінює колір, стаючи червонуватим або плямистим, і скручується по краях, що нагадує симптоми вірусу скручування листя.

Суцвіття на таких кущах розвиваються слабко, грона формуються дрібними, а ягоди не здатні нормально дозрівати, залишаючись кислими.

Поширення хвороби залежить від використання якісного посадкового матеріалу. Якщо живці були взяті з зараженої лози, хвороба гарантовано проявиться на новій ділянці.

Оптимальні умови для перенесення вірусу комахами складаються у теплих кліматичних зонах, де зими м'які і не стримують популяції червців.

Відсутність фітосанітарного контролю при розмноженні саджанців створює умови для швидкого розселення вірусу по великих площах виноградників.

Вірус зберігається в усіх частинах ураженої рослини протягом усього її життя, тому джерелом інфекції стає будь-яка частина хворого куща.

Інтенсивне агротехнічне навантаження та неправильна обрізка без дезінфекції також сприяють розповсюдженню вірусу між суміжними рядами.

Хвороба призводить до поступового виснаження куща, через що він перестає давати стабільний врожай вже через кілька років після зараження.

Зменшується сила росту лози, пагони стають крихкими, що ускладнює проведення агротехнічних робіт, особливо підв'язки.

Продуктивність виноградника падає, а якість сировини стає непридатною для виробництва високоякісних вин через порушення балансу цукрів та кислот.

Інфіковані насадження мають короткий експлуатаційний термін, що вимагає передчасного корчування та заміни на здорові саджанці.

Велика небезпека полягає в тому, що кущ може виглядати відносно здоровим певний час, але при цьому вже бути джерелом інфекції для сусідніх рослин.

Основою боротьби є сувора селекція садивного матеріалу. Потрібно купувати лише сертифіковані саджанці, які пройшли тестування на відсутність вірусів.

Заходи щодо боротьби з переносниками включають використання сучасних інсектицидів, які стримують розмноження комах у весняно-літній період.

Виявлені хворі кущі повинні бути негайно видалені з коренем і спалені, щоб виключити розповсюдження вірусу через кореневу систему або комах.

Необхідно ретельно дезінфікувати секатори, ножі та інші інструменти спиртовими розчинами після кожного контакту з хворою рослиною.

• Використання безвірусного матеріалу.
• Знищення бур'янів, де можуть ховатися переносники.
• Моніторинг стану листкової поверхні.
• Роздільне вирощування маточників.
• Систематична обробка проти шкідників.