Бегомовірус пасльонових

Листя набуває хлоротичного відтінку, часто спостерігається яскраво виражена мозаїчність або жовтіння тканин вздовж жилок.

Ріст рослин суттєво сповільнюється, міжвузля вкорочуються, через що кущ набуває карликового або надмірно кущистого вигляду.

Цвітіння при зараженні вірусом стає слабким, утворюється мала кількість зав’язей, які часто масово осипаються до дозрівання.

Плоди на хворих рослинах розвиваються дрібними, мають потворну форму, втрачають товарні якості та смакові характеристики.

Збудником хвороби є вірус із роду Begomovirus, що належить до родини Geminiviridae та має одноланцюгову ДНК.

Віруси цієї групи мають унікальну структуру у вигляді спарених капсидів, що забезпечує їхню високу стійкість у навколишньому середовищі.

Переносником інфекції в агроекосистемах виступає теплична або тютюнова білокрилка, що передає вірус персистентним способом.

Після живлення на хворій рослині комаха стає здатною поширювати вірус на здорові культури протягом тривалого часу.

Вірус локалізується у флоемі рослини, системно поширюючись по всіх тканинах та порушуючи нормальні обмінні процеси.

Розвитку епіфітотій сприяє тепла погода, що стимулює активне розмноження популяцій білокрилки у теплицях та на відкритих ділянках.

Міграція крилатих особин білокрилки від бур’янів до овочевих культур є критичним моментом для початку масового зараження.

Порушення сівозміни та відсутність карантинних заходів дозволяють вірусу зберігатися у рослинних рештках та альтернативних хазяїнах.

Підвищена вологість повітря всередині плівкових укриттів створює сприятливий мікроклімат для життєдіяльності переносника вірусу.

Відсутність контролю над бур’янистою рослинністю навколо полів забезпечує резерватори інфекції, де вірус виживає у міжсезоння.

Шкодочинність бегомовірусу проявляється у різкому зниженні врожайності, що в окремих випадках призводить до повної втрати продукції.

Ураження молодих саджанців на ранніх етапах вегетації фактично унеможливлює формування повноцінного врожаю плодів.

Інфіковані рослини стають фізіологічно слабкими та більш вразливими до вторинних грибкових і бактеріальних інфекцій.

Економічні збитки включають не лише прямі втрати врожаю, але й значні витрати на інтенсивне використання інсектицидів.

Поширення вірусу в регіоні може спричинити обмеження експорту продукції та необхідність впровадження суворих карантинних обмежень.

Головним методом захисту є жорсткий контроль популяції білокрилки із застосуванням біологічних та хімічних препаратів.

Необхідно використовувати виключно сертифікований, здоровий посадковий матеріал, перевірений на наявність вірусних інфекцій.

Рекомендується дотримання просторової ізоляції між новими посадками та старими ділянками, де раніше відмічалися спалахи вірусу.

• Знищення бур’янів-резерваторів вірусу по периметру поля.
• Застосування антимоскітних сіток для захисту теплиць від комах.
• Своєчасна вибраковка та спалювання уражених рослин із ділянки.

Селекція та використання стійких до бегомовірусів гібридів томата залишається найбільш перспективним напрямком боротьби.