Торулопсис

Ці мікроорганізми зазвичай живуть як сапрофіти на поверхні епідермісу плодів, але стають патогенними при виникненні механічних пошкоджень тканин.

Розмноження відбувається шляхом брунькування, причому гриби не формують справжнього міцелію, що відрізняє їх від більшості фітопатогенних грибів.

Багато видів цього роду в сучасній мікологічній класифікації перенесені до роду Candida, що важливо для правильної діагностики та підбору засобів.

Вони здатні швидко засвоювати прості цукри, що містяться в соку пошкоджених плодів, перетворюючи їх на спирти та вуглекислий газ.

Візуально хвороба проявляється появою на поверхні плодів м'яких плям, які швидко стають водянистими та мають характерний кислувато-дріжджовий запах.

У місцях ураження шкірка може набувати дещо іншого відтінку, а на поверхні часто з'являється щільний наліт білого або кремового кольору.

Всередині плоду м'якоть стає пухкою, втрачає свою текстуру і набуває ознак бродіння, через що плоди виділяють специфічний аромат ферментації.

Ураження часто фокусується навколо місць проколів, завданих шкідниками, або ділянок, де шкірка тріснула від надмірної вологи під час дозрівання.

При сильному розвитку інфекції тканини плоду перетворюються на напіврідку масу, яка не зберігає форму і стає непридатною для споживання.

Найкращі умови для активності цих дріжджів — висока відносна вологість повітря, яка часто виникає в густих та погано провітрюваних насадженнях.

Температурний оптимум для інтенсивного розмноження гриба знаходиться в межах від +20 до +28 градусів Цельсія.

Наявність ран, тріщин або мікротравм на плодах є обов'язковою умовою, оскільки дріжджі не можуть самостійно пробити цілісну захисну шкірку.

Висока концентрація цукрів у плодах у фазі повного дозрівання робить їх особливо вразливими для цього типу ураження.

Застійні явища у сховищах та порушення вентиляційного режиму призводять до вибухового поширення інфекції від одного плоду до іншого.

Основна шкода полягає у швидкому псуванні врожаю після збирання, що призводить до неможливості реалізації продукції в роздрібній мережі.

Продукти метаболізму дріжджів змінюють смакові якості фруктів, роблячи їх непридатними навіть для технічної переробки на соки чи джеми.

Заражені плоди стають джерелом інфекції для всієї партії, що спричиняє масові списання продукції на складах та холодильних камерах.

Знижується товарність врожаю, що тягне за собою прямі економічні збитки для виробника та зниження рентабельності агропідприємства.

Дріжджове бродіння в плодах може стимулювати розвиток супутньої мікрофлори, такої як плісняві гриби, що посилює процес гниття.

Захист починається з профілактики механічних пошкоджень плодів під час збору врожаю та боротьби зі шкідниками, які пошкоджують шкірку.

Необхідно підтримувати оптимальні умови в сховищах: підтримувати низьку температуру та забезпечувати постійний обмін повітря для уникнення конденсату.

Важливо вчасно видаляти з насаджень усі пошкоджені та гнилі плоди, щоб мінімізувати кількість спор гриба в навколишньому середовищі.

Агротехнічні заходи мають бути спрямовані на запобігання розтріскуванню плодів шляхом регулювання режиму поливу в період дозрівання.

• Дезінфекція тари та приміщень для зберігання.
• Регулярне проріджування крони для вентиляції.
• Використання фунгіцидів проти хвороб, що травмують плоди.