Стеблова сажка жита

Життєвий цикл гриба починається з проростання теліоспор, що зберігаються в ґрунті або на оболонках насіннєвого зерна під час посівної кампанії.

Інфекція проникає в рослину виключно на початкових етапах розвитку, коли проросток ще не вийшов на поверхню ґрунту і є найбільш вразливим.

Після проникнення грибниця поширюється системно по всіх тканинах рослини, проникаючи в стебло, міжвузля та навіть тканини колоса, що формується.

До моменту настання фази дозрівання колосся міцелій гриба повністю трансформується у масу темних спор, які згодом розривають тканини рослини.

Первинні симптоми стають помітними у фазі виходу рослини в трубку, коли стебло починає деформуватися та втрачати свою нормальну структуру.

На стеблах та листкових піхвах з'являються подовжені здуття або характерні смуги, які спочатку мають світлий відтінок, а потім темніють.

З часом епідерміс у місцях утворення спор розривається, вивільняючи велику кількість чорного спорового пилу, що легко розноситься вітром.

Уражені рослини часто мають вигляд пригнічених, низькорослих екземплярів, що суттєво відрізняються від здорових сусідніх рослин у посівах.

Колосся в таких рослин формується аномальним, часто недорозвиненим або взагалі не утворюється, що робить його непридатним для нормального обмолоту.

Сприятливі умови для розвитку патогену створюються при відносно низьких температурах ґрунту в межах від 5 до 15 градусів тепла за Цельсієм.

Підвищена вологість ґрунтового середовища навесні є критичним фактором, що прискорює проростання спор та інфікування молодих рослин жита.

Тривала холодна весняна погода подовжує період перебування проростків у стані сприйнятливості до зараження, що підвищує загальний відсоток хворих рослин.

Важкі за механічним складом ґрунти, де спостерігається застій вологи та недостатня аерація, сприяють розвитку хвороби в осередках посіву.

Наявність значної кількості спор у верхньому шарі ґрунту після минулорічного врожаю значно підвищує ризик виникнення епіфітотії в поточному сезоні.

Головна небезпека стеблової сажки полягає у суттєвому недоборі зерна та зниженні його загальної якості внаслідок пошкодження тканин.

Рослина-господар виснажується в процесі паразитування гриба, тому поживні речовини не надходять до колоса, а витрачаються на формування спор.

Наявність спор сажки в товарному зерні погіршує його технологічні властивості та вимагає проведення додаткових заходів очищення перед використанням.

Загальне ослаблення посівів призводить до того, що площа поля може втратити значну частину продуктивності, що економічно невигідно для господарства.

Хвороба має здатність швидко накопичуватися на одній і тій самій ділянці при постійному висіванні сприйнятливих сортів жита.

Основним заходом контролю є обов'язкове протруювання насіння фунгіцидами перед посівом, що дозволяє знищити патоген, який знаходиться на поверхні зерна.

Ефективним агротехнічним методом є дотримання сівозміни, що дозволяє перервати цикл розвитку паразита за рахунок зміни культури на полі.

Слід уникати занадто глибокого посіву в холодний ґрунт, оскільки це сприяє затримці появи сходів і збільшує період вразливості рослин.

Використання сучасних фунгіцидних протруйників широкого спектра дії є найнадійнішим способом превентивного захисту посівів жита.

• Вибір стійких до сажкових хвороб сортів.
• Просторова ізоляція нових посівів від минулорічних ділянок.
• Ретельна очистка посівного матеріалу від домішок.
• Використання якісних добрив для швидкого стартового росту.