Термомікоз

Гриби цього роду мають виняткову здатність до ферментації. Вони використовують поживні речовини субстрату, виділяючи специфічні сполуки, що призводять до деградації білків та вуглеводів у насінні.

Патоген є надзвичайно стійким до зовнішніх факторів. Його спори можуть тривалий час зберігатися в пилу, на обладнанні для транспортування зерна та на стінах складських приміщень.

Біологічна активність гриба починається при температурі вище 35-40 градусів. Інтенсивне зростання міцелію забезпечується за рахунок здатності патогена витримувати екстремальне тепло.

Цей гриб не є класичним паразитом поля, він частіше вражає вже зібраний врожай. Його розвиток — це завжди наслідок порушення технологічних процесів післязбиральної обробки.

Головною умовою розвитку хвороби є самозігрівання зернової маси. Це виникає внаслідок зберігання вологого зерна, що було недостатньо просушене перед закладкою у сховище.

Наявність домішок, таких як дрібне сміття та рослинні рештки, посилює процеси дихання в насипі. Це призводить до підвищення температури всередині шару продукції.

Відсутність вентиляції унеможливлює відведення тепла та вологи. В таких умовах гриб починає активно розмножуватися, створюючи вогнища з температурою вище 50 градусів.

Щільність насипу зерна також відіграє роль: у щільних шарах тепло утримується довше, що створює сприятливе середовище для термофільних патогенів.

Помилки під час завантаження зерна у силоси без попереднього охолодження часто призводять до виникнення спалахів термомікозу вже в перші тижні зберігання.

Втрата посівних якостей насіння є основною проблемою. Зародки зерна гинуть під дією токсинів гриба, що унеможливлює використання такої продукції для посіву.

Знижується харчова цінність та товарний вигляд зерна. Маса набуває сірого або коричневого кольору, з’являється виражений специфічний запах плісняви.

Продукція стає токсичною через накопичення мікотоксинів. Використання такого зерна для виробництва кормів для тварин спричиняє серйозні розлади травлення та отруєння.

Масштабні ураження призводять до псування великих партій зерна, що супроводжується величезними економічними збитками для господарства.

Уражене зерно стає менш стійким до подальшого заселення іншими видами пліснявих грибів, що прискорює повну деградацію закладеної на зберігання продукції.

Критично важливо дотримуватися температурного режиму та вологості при зберіганні зерна. Необхідно регулярно вимірювати температуру в різних точках зернового насипу.

Використання сучасних систем активної вентиляції дозволяє підтримувати зерно в холодному стані. Охолодження зерна до температури нижче 15 градусів блокує розвиток гриба.

Необхідна ретельна очистка зерна перед зберіганням. Зменшення вмісту смітних домішок значно знижує ризик самозігрівання маси та розвитку грибкових патогенів.

Проведення періодичної фумігації та обробки приміщень спеціальними антисептичними засобами є обов’язковим заходом для запобігання поширенню спор гриба.

У разі виявлення вогнищ нагрівання слід негайно провести переміщення зерна, його переочистку та досушування до оптимальних показників вологості.