Сакхаромікопсис

При ураженні плодів та ягід спостерігається розм'якшення тканин, поява водянистих плям та характерного кислого запаху, що свідчить про процеси бродіння.

На зрізах уражених ділянок часто можна помітити потемніння тканин, спричинене руйнуванням клітинних стінок ферментами гриба.

В умовах підвищеної вологості на поверхні культур утворюються компактні колонії, які швидко поширюються по всій доступній площі.

Візуально хвороба часто схожа на інші види пліснявих уражень, тому для точної ідентифікації необхідне мікроскопічне дослідження.

Збудником захворювання є дріжджеподібні гриби з роду Saccharomycopsis, що належать до класу аскоміцетів.

Ці мікроорганізми здатні переходити від дріжджової форми росту до справжнього міцеліального стану, що допомагає їм проникати в тканини рослин.

Гриби мають виражену ферментативну активність, зокрема виробляють протеази та ліпази, які руйнують захисні бар'єри рослинних клітин.

Поширення відбувається переважно конідіями, які переносяться потоками повітря, краплями води або комахами-шкідниками.

Біологічно цей рід часто асоціюється з пошкодженнями шкірки плодів, які слугують «вхідними воротами» для інфекції.

Оптимальними умовами для розвитку сакхаромікопсису є поєднання високої вологості повітря (вище 80%) та помірних температур (20–25°C).

Порушення цілісності покривних тканин плодів, викликане градом, сонячними опіками або шкідниками, значно прискорює зараження.

Скупченість плодів при зберіганні та відсутність вентиляції у складських приміщеннях сприяють швидкому переходу інфекції між плодами.

Високий вміст цукрів у соку плодів є сприятливим живильним середовищем для розмноження грибів.

Інтенсивний розвиток хвороби часто спостерігається наприкінці вегетаційного періоду під час затяжних дощів.

Основна шкода полягає у повній втраті товарного вигляду плодово-ягідної продукції, що робить її непридатною для реалізації.

Гриби викликають глибокий розпад тканин, перетворюючи плоди на непридатну масу з різким запахом бродіння.

Заражена продукція стає джерелом вторинних інфекцій, оскільки ослаблені тканини швидко заселяються бактеріями.

При ураженні польових культур сакхаромікопсис знижує загальну врожайність та погіршує біохімічні показники сировини.

Економічні втрати зумовлені необхідністю відбраковування значних обсягів продукції під час сортування та зберігання.

Основним методом захисту є дотримання агротехніки, спрямованої на мінімізацію механічних пошкоджень плодів під час збору.

Важливо вчасно проводити санітарну обрізку та знищувати рослинні рештки, які є резерватором інфекції в саду.

У складських приміщеннях необхідно контролювати режим температури та вологості, забезпечуючи ефективну вентиляцію.

Використання фунгіцидів спрямоване на пригнічення інфекції в період вегетації, але має бути суворо регламентованим.

• Дезінфекція тари та приміщень перед закладкою врожаю.
• Сортування плодів перед зберіганням для видалення хворих екземплярів.
• Обробка біологічними фунгіцидами на основі антагоністичних бактерій.