Рослеріоз

Мікроскопічний гриб формує на поверхні уражених коренів специфічні плодові тіла — апотеції, що мають вигляд дрібних, світлих булавоподібних виростів.

Гриб здатний тривалий час виживати в ґрунті як сапротроф, харчуючись залишками мертвої деревини або коренів, що дозволяє йому накопичуватися в прикореневій зоні.

Поширення відбувається через спори, які переносяться вологою, а також через механічний контакт коренів з ураженими залишками в ґрунті.

Рослеріоз вражає тканини камбію, що блокує постачання поживних речовин від коренів до крони, спричиняючи незворотні процеси в організмі рослини.

Перші зовнішні ознаки рослеріозу виявляються в нетиповому пригніченні дерева: листя стає дрібним, блідим і передчасно опадає, що свідчить про порушення живлення.

При огляді підземної частини видно некротичні ділянки на коренях, де кора стає м'якою, відшаровується і виділяє запах гнилі. Коренева система поступово втрачає здатність до всмоктування.

Характерною ознакою є наявність на поверхні коренів дрібних (до 2-3 мм) світло-сірих або жовтуватих «кеглів»-апотеціїв гриба, які можна помітити при ретельному обстеженні.

Дерево втрачає закріплення в ґрунті через руйнування скелетних коренів, що часто помітно під час сильних вітрів або механічного впливу.

На пізніх стадіях хвороби спостерігається повне відмирання кореневої шийки, що призводить до швидкого засихання та загибелі всієї наземної частини рослини.

Хвороба найбільш активно розвивається на вологих, важких ґрунтах з поганою аерацією, де створюються сприятливі умови для поширення міцелію гриба.

Старі сади та території з високим вмістом гниючої деревини в ґрунті стають зонами підвищеного ризику для виникнення осередків рослеріозу.

Механічні пошкодження коріння під час обробітку міжрядь є прямим шляхом для проникнення інфекції в здорові тканини рослини.

Оптимальною для розвитку патогена є температура ґрунту в межах 15-20°C, при якій спори гриба найбільш активно проростають.

Порушення агротехнічних норм, зокрема відсутність дренажних заходів, провокує стрімкий розвиток інфекції навіть у відносно стійких сортів плодових дерев.

Рослеріоз завдає значної шкоди садовим насадженням, оскільки часто виявляється на стадії, коли дерево вже неможливо врятувати, що призводить до повного випаду рослин.

Зменшення врожайності відбувається через слабкість дерева, яке не здатне забезпечити налив плодів потрібними речовинами, що знижує якість та товарний вигляд продукції.

Висока здатність патогена зберігатися в ґрунті робить неможливим повторну посадку молодих саджанців на місці видалених дерев без тривалої дезінфекції ґрунту.

Хвороба легко поширюється в межах саду, перетворюючи локальне ураження на масштабну епіфітотію, особливо в умовах інтенсивного вирощування.

Фінансові втрати власників садів складаються з вартості саджанців, тривалого періоду очікування врожаю та витрат на ліквідацію хворих рослин.

Головною стратегією захисту є запобігання перезволоженню ґрунту та забезпечення якісного дренажу, що обмежує життєдіяльність гриба.

Санітарна гігієна в саду повинна включати обов'язкове викопування та спалювання хворих дерев разом з усіма частинами коренів, що залишилися в землі.

Перед висадкою нових дерев рекомендується проводити знезараження посадкових ям, а також вносити препарати на основі триходерми для оздоровлення ґрунту.

Використання стійких підщеп та дотримання сівозміни в розсадниках є надійним способом мінімізації ризиків інфікування молодих рослин.

• Покращення дренажної системи саду.
• Регулярний моніторинг стану кореневої шийки.
• Видалення хворих дерев із залишками коренів.
• Використання біологічних фунгіцидів.