Псорозис цитрусових

Збудником є вірус псорозису (Citrus psorosis virus), який має тривалий прихований період розвитку всередині тканин рослини.

Основним шляхом передачі хвороби в агроценозах є використання інфікованого прищепного матеріалу від хворих материнських дерев.

Вірус здатен розповсюджуватися через інструменти під час проведення агротехнічних робіт, якщо не дотримуються правил дезінфекції.

Біологічна стійкість вірусу в природних умовах робить його вкрай небезпечним для стабільності цитрусових насаджень у всьому світі.

Найбільш помітною ознакою ураження є лущення кори на стовбурі та скелетних гілках, що з часом стає схожим на луску.

На ранніх етапах розвитку інфекції на молодому листі можна помітити специфічний малюнок у вигляді світлих штрихів або кілець вздовж жилок.

У місцях пошкодження кори спостерігається виділення камеді, що призводить до поступового відмирання тканин під ураженими ділянками.

Дерево з часом втрачає інтенсивність росту, листя жовтіє та передчасно опадає, а крона стає рідкою та хворобливою на вигляд.

• Пошкодження кори стовбура
• Просвітлений малюнок на листках
• Камедетеча
• Затримка росту пагонів

Хвороба зазвичай проявляється у дерев віком понад десять років, до цього часу вони можуть виглядати здоровими, будучи носіями вірусу.

Розвитку симптомів сприяють стресові умови середовища, зокрема посуха або різкі коливання температур у вегетаційний період.

Порушення технології щеплення, особливо використання живців з неперевірених джерел, є головним фактором розвитку епіфітотій.

Висока вологість повітря та погана аерація в густих насадженнях можуть опосередковано сприяти поширенню інфекції через інструментарій.

Внутрішні умови рослини, зокрема її віковий стан, визначають швидкість та інтенсивність прояву вірусної активності.

Вірус завдає значних економічних збитків, оскільки суттєво знижує якість та кількість врожаю цитрусових плодів.

Хвороба призводить до поступової деградації всього дерева, що робить неможливим його подальше використання в промисловому садівництві.

Відкриті рани на корі стають вхідними воротами для грибкових інфекцій, що прискорює загибель уражених примірників.

Повне виліковування рослин неможливе, тому уражені дерева залишаються постійним джерелом інфекції для сусідніх здорових рослин.

Результатом поширення псорозису в саду часто є необхідність повного видалення та спалювання заражених дерев для порятунку решти врожаю.

Основним методом боротьби є суворе дотримання правил карантину та використання тільки сертифікованого безвірусного посадкового матеріалу.

Необхідно проводити регулярне обстеження саду та виявляти інфіковані дерева на ранніх стадіях для подальшої ізоляції або видалення.

Інструменти для обрізки слід дезінфікувати спиртовими або іншими спеціальними розчинами після роботи з кожним окремим деревом.

Впровадження програм сертифікації для материнських садів дозволяє мінімізувати ризики розповсюдження вірусу на нові площі.

Ретельний догляд за здоров’ям рослин, включаючи правильне живлення та полив, підвищує загальну стійкість дерев до негативного впливу вірусу.