Псорома

Головною ознакою є поява на стовбурах та товстих гілках специфічних наростів, що мають листовату або лускату структуру.

Колір слоевища Psoroma може змінюватися від сірого до оливкового чи блакитно-зеленого відтінку, залежно від умов освітлення та вологості.

На дотик ці утворення можуть бути як сухими та крихкими, так і м'якими у дощову погоду, щільно прилягаючи до поверхні кори.

Ознаки стають найбільш помітними на старих деревах, де кора має багато глибоких тріщин, що сприяють закріпленню спор лишайника.

Часто поряд із псоромою спостерігається накопичення відмерлої кори та іншого органічного сміття, що накопичується під наростами.

Варто зазначити, що Psoroma — це рід лишайників, що належить до родини Pannariaceae. В агрономічній практиці їх не класифікують як інфекційні хвороби, що викликають некрози чи системні ураження живих клітин рослин.

Вони є епіфітами, які використовують стовбури та гілки дерев виключно як поверхню для кріплення, не паразитуючи на соках дерева.

Розвиток лишайників цього роду зазвичай є індикатором того, що дерево ослаблене, має уповільнений ріст або знаходиться в умовах підвищеної вологості.

На відміну від грибкових патогенів, псорома не має здатності проникати в глибинні тканини деревини, тому не викликає гниття або відмирання здорових частин рослини.

Їх присутність в саду скоріше свідчить про порушення мікроклімату та недостатній догляд за станом крони дерева.

Основною умовою для поширення лишайників є стабільна висока вологість повітря та недостатня вентиляція всередині крони дерев.

Затінені ділянки саду, де сонячне проміння не потрапляє на стовбури протягом дня, є найбільш сприятливими зонами для росту псороми.

Вік дерева відіграє критичну роль: старі насадження з грубою, розтрісканою корою набагато частіше уражаються лишайниками, ніж молоді сажанці.

Надмірний полив, що призводить до постійного зволоження нижніх частин стовбура, створює ідеальний мікроклімат для колонізації поверхні кори.

Незадовільна агротехніка, що призводить до загального пригнічення рослини, також сприяє появі великої кількості епіфітів на деревах.

Хоча псорома не є паразитом, її масивне розростання блокує природне дихання кори, перекриваючи доступ кисню до клітин рослини.

Щільний покрив створює ідеальне середовище для схованки шкідників, таких як щитівки або кліщі, які шкодять дереву набагато більше.

Постійна волога, яку утримує шар лишайника на корі, сприяє розвитку плісняви та інших грибкових інфекцій, що вже можуть вражати деревину.

Масове поширення лишайників значно погіршує естетичний вигляд декоративних та плодових дерев у саду.

У разі інтенсивного заселення спостерігається передчасне відлущування кори, що робить дерево більш вразливим до морозів та інших стресових факторів.

Основою боротьби є регулярна обрізка, яка забезпечує вільну циркуляцію повітря та достатнє освітлення стовбурів сонцем.

• Механічне очищення стовбурів металевими або капроновими щітками для видалення наростів.
• Використання побілки на основі вапна для створення лужного середовища, яке стримує ріст епіфітів.
• Обробка стовбурів розчином залізного купоросу (3-5%) у період спокою рослин для знищення спор лишайників.
• Проведення санітарної обрізки та видалення занадто старих або хворих гілок.
• Підтримка загального імунітету дерева шляхом коректного внесення добрив та своєчасного поливу.

Профілактика полягає у підтримці чистоти в саду та запобіганні застою вологи біля основи дерева.