Довідник · Хвороби

Псевдопітоміцес хартарум

Pseudopithomyces chartarum

Збудником є гриб Pseudopithomyces chartarum, що відноситься до сапротрофних мікроорганізмів, які мешкають у ґрунті та на органічних рештках рослин.

0 позицій

Вміст розділу

Нічого не знайдено за обраними фільтрами. Спробуйте змінити запит.

Псевдопітоміцес хартарум

Цей патоген відомий своєю здатністю синтезувати вторинні метаболіти, зокрема мікотоксин споротридезмін, який має виражену гепатотоксичну дію на ссавців.

Гриб зазвичай колонізує відмерлі тканини рослин, але за сприятливих умов його спори можуть активно розсіюватися на вегетуючі частини культурних рослин.

Мікробіологічно вид характеризується наявністю темнозабарвлених багатоклітинних спор, які відрізняються високою стійкістю до несприятливих умов зовнішнього середовища.

Біологічна стратегія виживання патогена базується на здатності до швидкого розкладання рослинної целюлози в умовах високої вологості та стабільних температур.

Розвиток гриба інтенсивно відбувається за умов помірного або теплого клімату при температурі від 20°C до 30°C, що супроводжується тривалими опадами.

Наявність роси на листках або висока вологість повітря створюють ідеальну мікрофлору для проростання спор та колонізації ними доступних рослинних субстратів.

Накопиченню патогена сприяє відсутність належного догляду за пасовищами, а саме накопичення залишків трави (підстилки), що утримує вологу біля поверхні ґрунту.

Мікроклімат всередині густого травостою захищає міцелій від негативного впливу ультрафіолетового випромінювання та швидкого висихання.

Часті коливання вологості сприяють активному викиду спор гриба в атмосферу, що веде до швидкого поширення інфекції на нові площі.

Головна шкода полягає у накопиченні токсинів на поверхні рослин, що при поїданні тваринами викликає фаціальну екзему — тяжке захворювання печінки.

Хвороба проявляється фотосенсибілізацією (чутливістю до світла), що супроводжується опіками шкіри, зниженням продуктивності та навіть загибеллю поголів'я.

З агрономічного погляду гриб знижує якість кормової бази, перетворюючи потенційно корисні кормові культури на джерело отруєння для худоби.

Ураження пасовищ цим грибом вимагає введення карантинних обмежень на випасання, що несе прямі збитки для рентабельності тваринницьких господарств.

Патоген погіршує якісні показники сіна, особливо якщо під час заготівлі відбулося забруднення сировини ґрунтовими частинками, де живе гриб.

Ефективним заходом захисту є регулярне скошування трави на пасовищах, що не допускає утворення товстого шару мертвої рослинної маси (підстилки).

Оптимальне управління випасанням худоби дозволяє мінімізувати споживання тваринами інфікованих нижніх ярусів травостою, де накопичується найбільше спор.

Рекомендується застосовувати методи сівозміни та посів сортів трав, які мають швидкий темп відростання, щоб уникати накопичення некротичних тканин.

У разі виявлення високої концентрації гриба необхідно переводити худобу на безпечні ділянки або використовувати заготовлені корми, перевірені на токсичність.

Профілактика також включає очищення полів від залишків врожаю та запобігання перезволоженню ґрунту шляхом належної меліорації та агротехнічних заходів.