Фісція

Таллом лишайника щільно прилягає до поверхні кори, роблячи її шорсткою та нерівною на дотик. У вологу погоду колір лишайника стає яскравішим та помітнішим.

Розвиваючись, окремі розетки можуть зливатися між собою, утворюючи суцільний наліт, який вкриває значні площі стовбурів та великих гілок.

На краях тіла лишайника часто помітні дрібні зернисті вирости, що слугують для вегетативного розмноження та поширення колонії на нові ділянки дерева.

Наявність фісції на дереві часто вказує на те, що рослина має знижені захисні функції та потребує ретельного догляду або оздоровлення.

З біологічної точки зору, фісція (Physcia) не є патогеном, а є симбіотичним організмом, що складається з грибниці та водорості. Це епіфіт, який використовує дерево лише як місце для закріплення.

Гриб у складі лишайника відповідає за структуру та поглинання вологи, а водорость забезпечує живлення завдяки процесу фотосинтезу.

Розмноження лишайника відбувається за допомогою дрібних часточок талому, які легко переносяться вітром, дощем або комахами з одного дерева на інше.

Хоча лишайник безпосередньо не живиться соками дерева, його присутність свідчить про сприятливе середовище для розвитку інших проблем.

Тому фісцію варто розглядати не як хворобу, а як індикатор стану здоров'я дерева та рівня вологості в саду.

Для швидкого поширення фісції необхідна підвищена вологість повітря та недостатня вентиляція крони, що часто спостерігається у загущених садах.

Лишайники краще почуваються на старих або ослаблених деревах, де ріст кори сповільнений, що дозволяє їм закріпитися на довгий час.

Надмірна затіненість саду та брак сонячного світла створюють ідеальні умови для розвитку колоній лишайників на гілках дерев.

Забруднення повітря не завжди є перешкодою для фісції, тому ці лишайники можуть з'являтися навіть у садах поблизу великих міст.

Порушення агротехніки, зокрема нестача поживних речовин або неправильний полив, значно підвищують ризик розростання лишайників на деревах.

Основна шкода від фісції полягає в тому, що під її шаром часто знаходять прихисток різноманітні шкідники саду, такі як щитівки або кліщі.

Лишайник перешкоджає нормальному газообміну через кору, що призводить до поступового пригнічення фізіологічних процесів у рослині.

У місцях, де розростається лишайник, створюється середовище з підвищеною вологістю, що сприяє розвитку гнильних процесів на поверхні стовбура.

Тривале покриття лишайником може призвести до поступового відмирання кори та загального ослаблення всього дерева.

Масштабне ураження фісцією негативно позначається на врожайності та якості плодів, оскільки дерево витрачає сили на боротьбу зі стресом.

Ефективним заходом боротьби є механічна очистка стовбурів від лишайників за допомогою скребків у вологу погоду, коли вони стають м'якими.

Обов'язковим етапом є подальша дезінфекція очищеної поверхні вапняним розчином, який знищує спори лишайників та інших паразитів.

Проведення щорічної обрізки, що дозволяє сонячному світлу проникати вглиб крони, є надійним способом профілактики поширення фісції.

Використання фунгіцидів, зокрема на основі міді, у період спокою дерев допомагає зупинити розростання лишайників у саду.

Забезпечення належного живлення дерев дозволяє їм швидше нарощувати кору, що значно ускладнює прикріплення нових колоній лишайників.