Чорна плямистість винограду

Патоген перезимовує у формі міцелію та пікнід безпосередньо у тканинах ураженої кори та на залишках рослин, що лежать на поверхні ґрунту.

Навесні, за наявності високої вологості, гриб починає активне спороутворення, поширюючись разом із краплями дощу на молоді частини куща.

Інфекція проникає в рослину через продихи або механічні пошкодження, що виникають під час несприятливих погодних умов або агротехнічних робіт.

Біологічний цикл гриба тісно пов'язаний із вологістю, тому поширення хвороби в садах часто має вогнищевий характер і залежить від локальних мікрокліматичних умов.

Перші ознаки хвороби з'являються на молодому листі у вигляді дрібних чорних плям з жовтим ореолом, що поступово збільшуються, викликаючи деформацію листка.

На пагонах з'являються поздовжні тріщини та темні плями, які з часом стають чорними і можуть охоплювати значну частину довжини міжвузля.

На одревеснілій лозі кора набуває характерного сірого або білястого кольору, на тлі якого виділяються чорні крапки — органи спороношення гриба.

Суцвіття при ураженні чорніють, засихають та опадають, що призводить до значного зниження врожайності на пошкоджених кущах.

• Дрібні плями на листі.
• Тріщини на зелених пагонах.
• Зміна кольору кори на сірий.
• Чорні пікніди на лозі.
• Всихання суцвіть та ягід.

Розвитку хвороби сприяє тривала дощова погода навесні та на початку літа, коли температура повітря коливається від 15 до 25 градусів тепла.

Висока вологість повітря є критичним фактором для проростання спор, тому в затінених або густих посадках ризик зараження значно зростає.

Пошкодження тканин весняними приморозками створює сприятливі умови для легкого проникнення інфекції всередину молодих пагонів.

Неправильне планування рядових посадок, що перешкоджає вільному руху повітря, сприяє накопиченню вологи на листках і прискорює поширення грибка.

Критичні періоди для зараження припадають на фазу розпускання бруньок та період цвітіння, коли рослина найбільш чутлива до впливу фітопатогенів.

Чорна плямистість призводить до передчасного опадання листя, що послаблює кущ і заважає нормальному накопиченню поживних речовин для зимівлі.

Пошкоджені пагони стають крихкими та ламкими, що ускладнює проведення підв'язки та призводить до їх обламування під час сильних вітрів.

Хвороба негативно впливає на визрівання лози, через що кущі гірше переносять зимові морози та стають більш вразливими до вимерзання.

Ураження ягід на стадії дозрівання псує товарний вигляд продукції, знижує її смакові якості та підвищує ризик загнивання під час транспортування.

У запущених випадках інфекція може призвести до поступової загибелі всього виноградного куща, роблячи його абсолютно непродуктивним протягом кількох років.

Важливим заходом є своєчасне видалення та знищення уражених частин лози під час обрізки, що значно зменшує інфекційний запас на ділянці.

Обробка виноградника фунгіцидами на основі міді або іншими контактними препаратами перед початком активного росту допомагає попередити зараження.

Регулярне провітрювання крони через правильне підв'язування пагонів та видалення пасинків забезпечує сухість листя, що перешкоджає розвитку грибка.

Системні фунгіциди необхідно застосовувати за перших ознак захворювання, чергуючи препарати з різним механізмом дії для уникнення виникнення резистентності.

Забезпечення оптимального живлення та підтримка високого рівня агротехніки допомагають винограду швидше відновлюватися після стресових факторів та хвороб.