Фомоз хрестоцвітих

Інфекція зберігається на рослинних рештках у ґрунті та через заражене насіння. Гриб може тривалий час існувати сапротрофно на стерні, утворюючи псевдотеції, що є головним джерелом первинного зараження.

Життєвий цикл включає статеву та нестатеву форми розмноження. Навесні при підвищеній вологості зі спороношень викидаються аскоспори, які розносяться повітряними потоками на значні відстані.

Популяція гриба характеризується високою генетичною мінливістю. Це дозволяє патогену швидко адаптуватися до нових сортів та долати їхню генетичну стійкість, що ускладнює селекцію.

Міцелій гриба проникає в тканини рослини, колонізуючи судинну систему. Це призводить до руйнування клітинних стінок та порушення транспорту води та поживних речовин по рослині.

На ранніх етапах розвитку на сходах з'являються світлі плями неправильної форми з дрібними чорними крапками — пікнідами. На сім'ядолях плями можуть мати сіруватий або білий відтінок.

Особливо небезпечним є ураження кореневої шийки, де тканини темніють і розтріскуються. Стебло в цій зоні стає ламким, що часто призводить до вилягання рослин під час вітру.

У період вегетації на листі розвиваються плями з темною облямівкою. По мірі дозрівання хвороба проявляється у вигляді сухої гнилі, що охоплює прикореневу частину стебла та кореневу систему.

На стручках інфекція утворює округлі плями, що призводить до їх передчасного відкривання та осипання насіння. Це істотно знижує врожайність та якість посівного матеріалу.

Діагностичною ознакою наявності фомозу є скупчення чорних пікнід, розташованих концентричними колами в місцях ураження стебла або листя, особливо за умов підвищеної вологості.

Розвитку хвороби сприяють помірні температури від +15 до +20 градусів Цельсія та висока вологість повітря. Опади є критичним фактором для поширення спор у весняний період.

Найбільша інтенсивність розвитку спостерігається у роки з частими дощами в період бутонізації та цвітіння ріпаку. Волога поверхня листя забезпечує швидке проростання спор.

Недотримання сівозміни, зокрема занадто швидке повернення ріпаку на те саме поле, сприяє накопиченню великого запасу інфекції в ґрунті у вигляді рослинних решток.

Механічні пошкодження посівів комахами-шкідниками значно підвищують рівень інфікування. Пошкоджені тканини стають вхідними воротами для гриба, що пришвидшує розвиток системної інфекції.

Надмірна загущеність посівів та погане дренування ґрунту створюють мікроклімат з високою вологістю всередині травостою, що створює ідеальні умови для розмноження патогена.

Фомоз вважається однією з найнебезпечніших хвороб ріпаку, яка здатна знищити значну частину врожаю. Хвороба призводить до передчасного відмирання листя та порушення фотосинтезу.

Ураження кореневої шийки блокує живлення рослини. Це викликає в'янення, зниження маси тисячі насінин та вмісту олії в зерні, що суттєво зменшує прибутковість виробництва.

Передчасне дозрівання та розтріскування стручків через розвиток інфекції призводять до значних втрат при збиранні врожаю, оскільки насіння осипається безпосередньо в поле.

Використання насіння з уражених посівів несе ризик інфікування нових площ. Це вимагає додаткових витрат на фунгіциди та дотримання жорстких фітосанітарних вимог.

Економічні збитки також включають витрати на проведення профілактичних обробок, що є необхідною умовою для стабільного вирощування високопродуктивних гібридів озимого ріпаку.

Система захисту базується на дотриманні просторової ізоляції між полями поточного та минулого років. Оптимальний інтервал у сівозміні має складати не менше 4 років.

Використання насіння, перевіреного на наявність інфекції та обробленого фунгіцидними протруювачами, дозволяє мінімізувати ризик розвитку хвороби на ранніх етапах розвитку сходів.

Агротехнічні заходи, такі як якісний обробіток ґрунту, що сприяє швидкому розкладанню пожнивних решток, суттєво зменшують інфекційний тиск на нові посіви.

Хімічний захист передбачає своєчасне внесення фунгіцидів у критичні фази росту ріпаку, особливо при появі перших симптомів на листках навесні або восени.

• Вибір стійких гібридів.
• Якісне протруювання насіннєвого матеріалу.
• Боротьба з бур'янами родини Капустяні.
• Контроль шкідників, що пошкоджують тканини.
• Оптимальні терміни посіву для кращого розвитку рослин.