Фомоз хризантем

Цей патоген належить до групи грибів, що здатні тривалий час зберігатися у ґрунті у вигляді пікнід, захищених від зовнішніх впливів.

Біологічна стійкість збудника дозволяє йому переживати несприятливі періоди навіть за відсутності основної рослини-господаря.

Інфекція здебільшого передається через заражений інструмент, хворі живці або при контакті здорового коріння із забрудненим субстратом.

Міцелій гриба швидко розростається всередині стебла, перекриваючи потік води та поживних речовин, що призводить до поступового в'янення всієї рослини.

Найперші прояви фомозу помітні на прикореневій частині стебла у вигляді темних, розмитих плям, які поступово поширюються вгору.

Уражені тканини набувають бурого або чорного забарвлення, стають м'якими та можуть піддаватися вторинному гниттю.

Верхня частина рослини починає втрачати тургор, листя жовтіє, сохне та передчасно опадає, навіть при достатньому поливі.

При розрізі стебла хворої хризантеми можна побачити потемніння провідних пучків, що є типовим для судинного ураження цим грибом.

На пізніх стадіях хвороби на поверхні стебла формуються дрібні чорні крапки — спороношення гриба, що легко помітити при огляді.

Вологе середовище є головним чинником розвитку фомозу, оскільки висока вологість сприяє активному проростанню спор гриба.

Теплиці з поганою вентиляцією створюють мікроклімат, у якому гриб Plenodomus chrysanthemi розмножується з максимальною швидкістю.

Оптимальні температури для зараження знаходяться в межах 18–22 градусів за Цельсієм, що відповідає умовам активної вегетації хризантем.

Надмірне ущільнення ґрунту та відсутність дренажу сприяють застою води біля коріння, що значно прискорює процес зараження.

Також хвороба частіше з'являється у випадках, коли рослини вже ослаблені через дефіцит освітлення або неправильне підживлення добривами.

Фомоз хризантем завдає значної шкоди, оскільки хвороба часто виявляється занадто пізно, коли рослину вже неможливо врятувати.

Рослини, уражені цим патогеном, припиняють цвітіння, втрачають естетичну цінність і поступово гинуть через повне перекриття потоків живлення.

Крім прямої загибелі кущів, існує ризик швидкого зараження всього тепличного господарства через поширення спор повітрям або водою.

Висока шкідливість зумовлена тим, що збудник залишається в ґрунті, тому наступні посадки на цьому ж місці також піддаються високому ризику.

Боротьба з фомозом потребує значних витрат праці та фінансових засобів на фунгіциди та дезінфекцію робочих поверхонь.

Найефективнішим методом боротьби є суворий фітосанітарний контроль за будь-яким новим матеріалом, що ввозиться в господарство.

Використання лише стерильних ґрунтосумішей та якісного посадкового матеріалу зводить ризик виникнення захворювання до мінімуму.

Систематичне провітрювання приміщень і своєчасне видалення бур'янів допомагає знизити вологість повітря навколо рослин.

• Проведення профілактичних обприскувань фунгіцидами після висадки.
• Видалення хворих рослин разом із грудкою землі для запобігання поширенню.
• Використання стійких до патогену сортів хризантем.

У разі виявлення вогнищ хвороби слід негайно ізолювати уражені екземпляри та обробити здорові рослини препаратами міді.