Смугастість арахісу

У деяких випадках ураження виявляється у вигляді світло-зеленої або жовтуватої плямистості, яка з часом може поширюватися по всій листовій пластинці.

У сприйнятливих сортів арахісу спостерігається загальне пригнічення росту, що супроводжується деформацією листків та вкороченням міжвузлів стебла.

При ранньому зараженні рослини значно відстають у розвитку, що помітно при порівнянні з сусідніми здоровими кущами на полі.

Симптоматика може варіюватися залежно від конкретного штаму вірусу та сортових особливостей арахісу, що іноді ускладнює візуальну діагностику.

Збудником хвороби є вірус смугастості арахісу (Peanut stripe virus, PStV), який належить до роду Potyvirus.

Вірус має паличкоподібну форму та геном, що складається з одноланцюгової РНК, що є типовим для цієї групи патогенів рослин.

Передача інфекції в польових умовах відбувається переважно неперсистентним способом через комах-переносників, зокрема, різні види попелиць.

Вірус також може поширюватися через заражене насіння, що робить використання якісного посадкового матеріалу критично важливим фактором.

Механічна передача вірусу можлива при контакті пошкоджених рослин або під час сільськогосподарських робіт, якщо інструмент не пройшов дезінфекцію.

Активне поширення захворювання спостерігається у періоди високої чисельності популяції попелиці, яка виступає основним вектором вірусу.

Теплі та вологі погодні умови сприяють швидкому розмноженню переносників, що провокує спалахи хвороби в посівах.

Наявність бур'янів по краях полів створює резервації для вірусу та його переносників у міжсезоння.

Використання насіннєвого матеріалу, отриманого із заражених ділянок, є основним фактором первинного занесення інфекції на нові території.

Терміни посіву можуть впливати на інтенсивність ураження: якщо період максимального літа попелиці збігається з ранніми фазами росту арахісу, ризик епіфітотії зростає.

Хвороба спричиняє значне зниження маси та якості врожаю, що безпосередньо відбивається на економічній ефективності вирощування культури.

Ураження вірусом призводить до зменшення кількості зав'язей та розміру самих бобів, що робить продукцію непридатною для реалізації.

Через порушення фізіологічних процесів знижується вміст олії та білка в ядрах арахісу, що є критичним для харчової промисловості.

Сильно заражені рослини можуть давати щупле насіння, яке в майбутньому саме стає джерелом інфекції при посіві.

В умовах масового ураження загальна продуктивність поля може падати на 20–50% залежно від штаму та термінів зараження.

Головною стратегією боротьби є використання сертифікованого, вільного від вірусу посівного матеріалу для запобігання первинному зараженню.

Необхідно проводити регулярну боротьбу з бур'янами, які можуть служити природними резервуарами для вірусу смугастості.

Контроль чисельності попелиці за допомогою інсектицидів допомагає знизити інтенсивність поширення вірусу всередині одного посіву протягом сезону.

Дотримання просторової ізоляції між новими посівами арахісу та старими, потенційно зараженими ділянками, значно знижує ризик міграції переносників.

• Використання стійких до вірусу сортів арахісу.
• Просторова ізоляція полів.
• Знищення бур'янів навколо посівів.
• Боротьба з популяціями попелиці.
• Використання безвірусного насіння.