Смугастість кукурудзи

Патоген має широкий спектр ураження та інфікує такі важливі сільськогосподарські культури, як кукурудза, сорго та озима пшениця.

Основним механізмом передачі вірусу в агроценозах є комахи-переносники, а саме цикадки роду Cicadulina, зокрема вид Cicadulina mbila.

Вірус не передається механічно через контакт хворих рослин зі здоровими, тому переносники є обов'язковою ланкою в циклі поширення інфекції.

Після короткого періоду живлення на зараженій рослині комаха стає вірусофорною і зберігає здатність до передачі інфекції протягом усього життя.

Первинні симптоми виявляються у вигляді дуже дрібних хлоротичних крапок на молодих листках, що з часом перетворюються на характерні смуги.

Полоси мають білуватий або жовтуватий колір, вони чітко орієнтовані паралельно до жилок листка і можуть бути переривчастими або безперервними.

Поступово уражене листя набуває мозаїчного вигляду, а при сильному ступені розвитку хвороби весь листок стає жовтим та передчасно відмирає.

Рослини, що заразилися на початкових етапах росту, виявляють ознаки карликовості, їхні міжвузля вкорочуються, а загальний розвиток сповільнюється.

Генеративні органи часто не формуються зовсім або ж качани виходять деформованими, з малим вмістом зерна, що критично впливає на врожайність.

Активність переносників вірусу, цикадок, безпосередньо залежить від температурного режиму: тепла погода стимулює їхню міграцію та розмноження.

Наявність бур'янів злакового типу навколо полів забезпечує вірусу та його переносникам стабільну кормову базу під час відсутності основної культури.

Підвищена вологість у поєднанні з високими температурами створює ідеальні умови для швидкого розмноження популяції цикадок та поширення вірусу.

Ранній посів кукурудзи є превентивним методом, оскільки дозволяє культурі пройти найбільш вразливі фази розвитку до піку міграції комах.

Близькість до посівів озимих зернових культур часто стає причиною раннього занесення інфекції на молоді сходи кукурудзи навесні.

Шкодочинність вірусу полягає у суттєвому порушенні процесів фотосинтезу, що призводить до значного зниження енергії росту та накопичення сухої маси.

При масовому зараженні посівів врожайність зерна та зеленої маси може знижуватися в декілька разів, роблячи вирощування культури економічно недоцільним.

Рослини стають менш стійкими до посухи та інших несприятливих абіотичних факторів через виснаження внутрішніх ресурсів організму.

Якість отриманого врожаю також страждає: зерно формується дрібним, а сировина для силосу має значно нижчу поживну цінність.

• Зменшення кількості рядів зерен у качані
• Повна стерильність окремих рослин
• Зниження стійкості до кореневих гнилей

Найбільш дієвим заходом контролю є використання стійких гібридів кукурудзи, які мають генетично обумовлену толерантність до вірусу смугастості.

Проведення інсектицидних обробок посівів проти імаго та личинок цикадок допомагає мінімізувати чисельність переносників у критичні періоди.

Ретельне очищення полів та прилеглих територій від бур'янистих злаків зменшує резервації вірусної інфекції в агроценозі.

Слід уникати розміщення посівів кукурудзи в безпосередній близькості до озимини, яка може бути джерелом розповсюдження патогенів.

Регулярний моніторинг посівів на наявність переносників дозволяє вчасно приймати рішення про проведення захисних обробок та стримувати розвиток хвороби.