Септоріоз пшениці

Ці патогени здатні вражати пшеницю протягом усієї вегетації, починаючи від появи сходів і закінчуючи фазою дозрівання зерна у колосі.

Гриб зимує у вигляді грибниці та пікнід на рештках стерні, опалому листі, а також у насіннєвому матеріалі, який був зібраний з інфікованих полів.

Первинне зараження відбувається навесні, коли спори гриба розносяться повітряними потоками або краплями дощу на нижні листки молодих рослин.

Надалі інфекція поширюється вторинним шляхом, утворюючи нові генерації спор у пікнідах, що дозволяє хворобі охоплювати все нові ділянки поля.

Перші симптоми зазвичай з’являються на нижніх листках у вигляді невеликих світло-бурих плям, які оточені вузькою хлоротичною облямівкою.

Характерною рисою септоріозу є наявність дрібних темних точок — пікнід, які розвиваються всередині некротичних плям і є джерелом подальшого зараження.

З часом плями розростаються, набувають сіро-бурого кольору, і листок починає поступово відмирати, що призводить до загального пожовтіння рослини.

Якщо хвороба прогресує до фази виходу в трубку, ураження переходить на стебла та вузли, спричиняючи їх ламкість і ослаблення стійкості до вилягання.

При ураженні колоса на лусочках з’являються темні плями, що часто призводить до почорніння колосків та формування щуплого зерна з низькою енергією проростання.

Найбільш сприятливими умовами для розвитку інфекції є затяжна волога погода з частими дощами та відносно високою температурою повітря (18–25°C).

Загущені посіви створюють надмірну вологість у приземному шарі, що критично підвищує ризик швидкого розповсюдження септоріозу по всьому полю.

Надлишкове внесення азотних добрив робить тканини листя ніжнішими, що полегшує проникнення гіфів гриба в середину рослинних тканин.

Ранні строки сівби озимих можуть сприяти розвитку хвороби ще з осені, якщо осінь видається вологою та тривалою, що послаблює рослини перед зимівлею.

Наявність бур’янів та падалиці пшениці на полі значно збільшує інфекційний фон, створюючи передумови для спалаху захворювання навесні.

Септоріоз завдає значної шкоди врожайності, оскільки через некрози листя значно знижується інтенсивність фотосинтезу, що необхідно для формування зернівки.

Наслідком хвороби є суттєва втрата маси тисячі зерен та зниження вмісту білка і клейковини, що погіршує технологічні властивості борошна.

При сильному ураженні посівів недобір врожаю зернових колосових культур може коливатися від 20% до 50% залежно від стійкості сорту та інтенсивності опадів.

Хвороба не лише зменшує валовий збір, але й негативно впливає на якість насіннєвого матеріалу, який стає джерелом поширення інфекції в майбутньому.

Додаткові витрати на фунгіцидну обробку посівів під час вегетації суттєво підвищують собівартість виробленої продукції, знижуючи рентабельність господарства.

Ефективна стратегія захисту включає дотримання сівозміни, при якій кращими попередниками для пшениці є зернобобові культури або чисті пари.

Обов’язковим є проведення глибокої оранки після збору врожаю для якісного загортання стерні у ґрунт, де відбувається швидке руйнування спор гриба.

Використання якісних протруйників на основі системних діючих речовин захищає молоді сходи від зараження з насіння та ґрунту.

• Вчасне внесення фунгіцидів у фази виходу в трубку та прапорцевого листка.
• Вирощування сортів, які мають генетичну стійкість до листових плямистостей.
• Збалансоване живлення рослин фосфором та калієм для підвищення імунітету.