Леканіциліум

Це не є хворобою самих рослин, а навпаки — потужний інструмент біологічної боротьби, який атакує таких шкідників, як попелиці, білокрилки, щитівки та трипси.

Гриб проникає в організм комахи через кутикулу, після чого розвивається всередині тіла, руйнуючи тканини та органи жертви за допомогою ферментів.

Життєвий цикл гриба завершується виходом міцелію назовні, що призводить до появи специфічного білого нальоту на тілі мертвої комахи.

Завдяки своїй вибірковій дії, леканіциліум стає все популярнішим у системах інтегрованого захисту рослин, замінюючи агресивну хімію.

Головною ознакою інфекції є поява білого або жовтуватого пухнастого нальоту на тілах шкідників, який щільно вкриває їхню поверхню.

Заражені комахи втрачають активність, припиняють харчуватися і гинуть протягом кількох діб після контакту зі спорами гриба.

У колоніях шкідників спостерігається масова загибель, причому міцелій гриба швидко поширюється від однієї особини до іншої.

При мікроскопічному дослідженні можна побачити типові мутовчасті конідієносці, що є характерною ознакою даного роду грибів.

На відміну від борошнистої роси, наліт леканіциліуму зосереджений виключно на шкідниках, а не на вегетативних частинах культурної рослини.

Висока вологість повітря, що перевищує 80%, є обов’язковою умовою для успішного проростання спор та інфікування комах.

Температурний режим у діапазоні 20–25 градусів за Цельсієм є ідеальним для стрімкого розвитку інфекційного процесу.

Занадто сухе повітря зупиняє розвиток гриба, тому в теплицях важливо підтримувати стабільний мікроклімат за допомогою систем поливу.

Пряме сонячне світло негативно впливає на виживаність спор, тому обробки рекомендується проводити в похмуру погоду або ввечері.

Густота популяції шкідників відіграє позитивну роль, адже забезпечує швидкий контакт спор із новим господарем і масштабне ураження колонії.

Леканіциліум не чинить шкоди рослинам і не викликає фітопатологічних процесів, тому він вважається безпечним для врожаю.

В окремих випадках гриб може вражати корисних ентомофагів, що слід враховувати при плануванні біологічної стратегії захисту.

Ризик для рослин майже нульовий, оскільки спеціалізація гриба спрямована на хітинові покриви членистоногих, а не на клітинні стінки рослин.

Отже, господарська шкода відсутня — гриб не викликає гнилей, плям чи некрозів на листках або плодах культурних рослин.

Агрономи оцінюють цей об'єкт виключно як корисний ресурс, що знижує необхідність використання високотоксичних інсектицидів.

Захист за допомогою леканіциліуму вимагає дотримання агротехнічних норм, зокрема підтримки достатнього рівня вологості в приміщеннях або на полі.

Важливо уникати змішування біопрепаратів із хімічними фунгіцидами, які можуть пригнічувати життєдіяльність грибниці.

Регулярний моніторинг чисельності шкідників дозволяє вчасно провести обробку на ранніх етапах розвитку колонії.

Зберігання біопрепаратів має відбуватися при низьких температурах, щоб зберегти життєздатність спор до моменту внесення.

• Підвищення вологості повітря під час обробки
• Проведення обприскувань у вечірні години
• Мінімізація хімічного навантаження на ґрунт
• Використання якісних ад'ювантів для кращого прилипання