Трутовик сірчано-жовтий

Гриб розвивається як паразит, проникаючи всередину дерева через тріщини в корі, морозобоїни або неякісно оброблені місця зрізів гілок.

Внутрішня грибниця руйнує целюлозу, перетворюючи внутрішню частину стовбура на буру труху, що суттєво послаблює конструкцію дерева.

Плодові тіла гриба мають характерний яскраво-жовтий колір, за що отримали народну назву «курячий гриб» або «сірчано-жовтий трутовик».

Спори гриба поширюються вітром та краплями дощу, осідаючи на свіжих ранах інших дерев, що забезпечує швидке розповсюдження інфекції.

Найпомітнішою ознакою є поява яскравих м'ясистих жовто-помаранчевих наростів на стовбурах дерев у літній період.

Уражені дерева виглядають пригніченими, листя стає дрібним, передчасно жовтіє та опадає, спостерігається всихання окремих гілок.

На зрізах ураженої деревини помітний характерний бурий колір, матеріал стає крихким і легко розсипається на кубики під тиском.

У місцях виходу грибниці кора може відшаровуватися, відкриваючи доступ до порожнин, заповнених грибною тканиною.

На пізніх стадіях інфекції стовбур втрачає міцність, що може призвести до раптового перелому дерева під власною вагою.

Розвиток гриба відбувається при високому рівні вологості повітря, особливо в період затяжних дощів та теплих літніх ночей.

Занедбані сади, де дерева мають багато механічних пошкоджень та незагоєних ран, є зоною найвищого ризику ураження трутовиком.

Гриб успішно розвивається на старих, ослаблених деревах, але за наявності відкритих ран здатний атакувати й молоді екземпляри.

Температурний діапазон від 18 до 25 градусів тепла є найбільш сприятливим для швидкого росту внутрішнього міцелію.

Забруднені садові інструменти, які не дезінфікуються після обрізки хворих дерев, можуть стати основним переносником спор у саду.

Трутовик сірчано-жовтий спричиняє швидке гниття серцевини стовбура, що призводить до неминучої загибелі садових культур.

Хвороба вражає яблуні, груші, абрикоси та декоративні дерева, роблячи їх непридатними для подальшого вирощування.

Дерево стає джерелом спороношення, створюючи загрозу для всієї ділянки, що вимагає радикальних заходів щодо його видалення.

• Зменшення врожайності саду.
• Ризик обвалення аварійних дерев.
• Повна деструкція деревини.

Це небезпечне захворювання, яке важко лікується на пізніх стадіях, тому ключовим фактором є саме своєчасна профілактика.

Основним методом боротьби є видалення уражених дерев з подальшим вивезенням та спалюванням решток для знищення спор.

Необхідно ретельно обробляти всі пошкодження на корі та місця зрізів після обрізки садовим варом або антисептичними розчинами.

Важливо своєчасно проводити обрізку сухих гілок та дезінфікувати робочий інструмент після кожного дерева спиртовим розчином.

Побілка стовбурів дерев вапном з додаванням фунгіцидів допомагає створити бар'єр для проникнення патогенних мікроорганізмів.

Регулярне внесення мінеральних добрив підвищує стійкість дерев до різноманітних інфекцій, включаючи і грибкові ураження.