Трюфелеві (мікоризоутворювачі)

Родина Трюфелеві (Tuberaceae) належить до відділу аскоміцетів. В агрономічному сенсі вони не є патогенами, а виступають як облігатні симбіонти, що утворюють мікоризу з корінням вищих рослин.

Ці гриби формують ектомікоризу, при якій гіфи проникають у міжклітинний простір коріння, утворюючи мережу Гартіга, що значно покращує поглинальну здатність рослини.

Міцелій гриба активно розвивається в ґрунті, заміщуючи кореневі волоски рослини-господаря та забезпечуючи дерево водою та поживними речовинами в обмін на вуглеводи.

Життєвий цикл гриба тісно пов'язаний з конкретними видами дерев, такими як дуб, граб або ліщина, які є обов'язковими партнерами для успішного розвитку.

Розмноження відбувається через утворення підземних аскокарпів, що містять спори, які поширюються за допомогою ґрунтових організмів та ссавців.

Для розвитку видів Tuberaceae необхідні специфічні умови: легкі, добре аеровані ґрунти з нейтральним або слаболужним показником pH, багаті на кальцій.

Важливим фактором є помірна вологість ґрунту, оскільки перезволоження призводить до загнивання міцелію та зупинки розвитку плодових тіл.

Температурний режим повинен підтримувати активний метаболізм гриба протягом усього вегетаційного періоду дерев-симбіонтів у прикореневій зоні.

Родючість ґрунту має бути збалансованою: надмірна кількість органічних добрив може пригнічувати формування якісної мікоризи, витісняючи корисні гриби іншою мікрофлорою.

Необхідно підтримувати стабільність біоценозу, уникаючи внесення хімічних сполук, що можуть змінити кислотність або токсично вплинути на гіфи.

Хоча ці гриби корисні для лісових дерев, у розплідниках їх наявність може бути небажаною через зміну фізіології молодих саджанців.

Надмірна активність грибів може призвести до перерозподілу енергії рослини-господаря, що в деяких випадках сповільнює ріст надземної маси в ранньому віці.

Зміна мікоризного середовища може зробити саджанці менш стійкими до стресових чинників або інших патогенних організмів, що мешкають у ґрунті.

Інтенсивна конкуренція за простір у ризосфері може витісняти корисну бактеріальну флору, яка відповідає за захист рослин від кореневих гнилей.

Висока концентрація міцелію в контейнерах утруднює проведення агротехнічних маніпуляцій та може створювати проблеми при пересадці рослин на постійне місце.

Для контролю поширення або обмеження активності мікоризи використовують спеціальні фунгіцидні препарати, до яких чутливі аскоміцети.

Регулювання кислотності ґрунту шляхом внесення підкислювачів є ефективним способом обмеження життєдіяльності видів родини Tuberaceae.

Вирощування саджанців у стерильних субстратах з використанням закритого ґрунту дозволяє уникнути небажаної мікоризації в розплідниках.

Суворий карантинний контроль за садивним матеріалом допомагає запобігти розповсюдженню спор грибів на нові території або виробничі ділянки.

Глибокий обробіток ґрунту та регулярне механічне перемішування субстрату можуть зруйнувати мережу гіфів, тим самим обмежуючи розвиток симбіонтів.