Клёкера

Ці мікроорганізми є природними мешканцями поверхні плодів, листя та кореневої системи багатьох сільськогосподарських культур. Kloeckera apiculata є найбільш поширеним представником роду.

Дріжджі не утворюють справжнього міцелію, розмножуються виключно брунькуванням, що дозволяє їм швидко колонізувати доступні поживні субстрати.

У біологічному сенсі Kloeckera є типовими представниками епіфітної мікрофлори, що активно використовують вуглеводи, які виділяються через поверхневі тканини рослин.

Їхня роль у природі подвійна: вони можуть бути як корисними учасниками ферментації, так і збудниками псування продукції під час її зберігання.

Розвиток Kloeckera відбувається інтенсивніше за наявності великої кількості цукрів на поверхні плодів. Тріщини, сонячні опіки або укуси комах створюють ідеальні умови для їх проникнення всередину.

Висока вологість повітря та тепла погода (температура понад 20°C) сприяють вибуховому росту популяції цих дріжджів.

Основними векторами поширення дріжджів у агроценозах є різноманітні комахи, насамперед плодові мушки (дрозофіли), які переносять спори з одного плоду на інший.

Підвищення концентрації цукрів у плодах у період повного дозрівання робить їх максимально вразливими до інфікування цими мікроорганізмами.

Несприятливі погодні умови, такі як град або сильні дощі, що викликають розтріскування плодів, різко підвищують ризик масового розмноження Kloeckera.

Першими ознаками ураження є поява ділянок, що швидко розм'якшуються, супроводжуються специфічним кислим запахом бродіння.

Тканини плоду втрачають природну щільність, стають водянистими та часто змінюють колір на більш темний через руйнування внутрішньоклітинних структур.

На місці пошкоджень часто виявляється липкий наліт, що є скупченням дріжджових клітин, іноді з білим або сіруватим відтінком.

Уражені ягоди та плоди можуть мати вигляд «здутих» через виділення вуглекислого газу в процесі активного бродіння всередині м'якоті.

Поширення кислого запаху в сховищі є чітким сигналом того, що дріжджова інфекція активно прогресує у всій партії плодоовочевої продукції.

Головна шкода від Kloeckera пов'язана з погіршенням якості та зниженням термінів зберігання фруктів, ягід та винограду.

Процеси життєдіяльності дріжджів призводять до втрати смакових якостей продукції, оскільки вони перетворюють цукри на спирт та леткі кислоти.

Велика кількість уражених плодів може призвести до псування всієї партії при зберіганні в закритих контейнерах через швидке зараження здорових плодів.

Для виноробства наявність великої кількості цих дріжджів на винограді вимагає додаткових заходів контролю під час початку бродіння сусла.

Економічні втрати суттєво зростають, якщо погодні умови в період збирання врожаю сприяють розвитку дріжджової мікрофлори.

Основою боротьби є впровадження інтегрованих методів захисту, що включають контроль шкідників, які пошкоджують цілісність шкірки плодів.

Важливо дотримуватися агротехнічних правил збирання, мінімізуючи механічні пошкодження, які слугують «воротами» для інфекції.

Швидке охолодження зібраної продукції після збирання є ефективним способом гальмування метаболізму Kloeckera.

Використання дозволених фунгіцидних препаратів на етапі дозрівання плодів дозволяє зменшити початкову популяцію дрожжових мікроорганізмів.

Дотримання гігієни сховищ та дезінфекція тари для зберігання запобігають перехресному зараженню продукції спорами дріжджів.