Гіфолома

Найбільш поширеними видами є Гіфолома цегляно-червона та Гіфолома сірчано-жовта, які часто розвиваються на пнях, корінні та ослаблених стовбурах.

Збудник діє як дереворуйнівний гриб, виділяючи ферменти, що розщеплюють лігнін. Це призводить до розм'якшення внутрішніх тканин дерева і втрати його несучої здатності.

Грибниця здатна проникати глибоко в дерево через будь-які механічні пошкодження або через кореневу систему від сусідніх заражених пнів.

Біологічна роль цих грибів у природі важлива, але в інтенсивному саду вони перетворюються на небезпечних патогенів, що скорочують життя плодових культур.

Першим зовнішнім проявом є утворення яскравих плодових тіл на поверхні кори або біля основи дерева, що свідчить про глибоке ураження внутрішніх тканин.

Уражена деревина стає світлою, губчастою і дуже крихкою, що є характерним симптомом білої гнилі, яку викликають представники цього роду.

Листя на деревах починає передчасно жовтіти, а гілки поступово засихають через порушення провідної системи дерева, спричинене грибом.

При знятті кори можна помітити білуваті ризоморфи — розгалужену мережу грибниці, яка поширюється під корою та проникає вглиб стовбура.

• Наявність колоній грибів на стовбурах.
• Зміна кольору та структури деревини (біла гниль).
• Зменшення приросту пагонів.
• Поступове відмирання окремих гілок.

Висока вологість повітря та ґрунту є ключовим фактором, що сприяє активному розмноженню та проростанню спор гіфоломи на деревах.

Наявність відкритої деревини в місцях спилів, обламаних гілок або сонячних опіків значно підвищує ймовірність інфікування.

Гриби краще розвиваються в місцях з обмеженою циркуляцією повітря, де волога довго не випаровується з поверхні кори.

Ослаблені дерева, які не отримують належного догляду або страждають від шкідників, є найбільш вразливими до нападу цього патогену.

Температурний режим у межах +18...+25 градусів Цельсія є найбільш сприятливим для вегетації міцелію та утворення спор.

Основна шкода полягає у швидкому руйнуванні структурної основи дерева, що з часом призводить до його повної загибелі та випадіння з насаджень.

Дерева, уражені гіфоломою, стають аварійно небезпечними, оскільки гриб перетворює тверду деревину на трухляву, яка не витримує вітрових навантажень.

Гриб виділяє токсичні продукти метаболізму, які погіршують загальний фізіологічний стан дерева та пригнічують його ріст.

Наявність грибниці в коріннях призводить до зараження сусідніх дерев, що створює осередки хвороби в межах всього саду.

Зниження врожайності та якості плодів є неминучим наслідком, оскільки дерево витрачає сили на боротьбу з інфекцією замість вегетації.

Профілактика починається з ретельного догляду за деревами, включаючи обов'язкову дезінфекцію місць зрізів садовим варом із фунгіцидами.

Очищення саду від старих пнів та рослинних залишків є обов'язковим, оскільки вони є головним резервуаром спор гіфоломи.

Підтримання високого рівня агротехніки та здоров'я дерев зміцнює їхній природний імунітет до грибкових інфекцій.

Використання фунгіцидів під час обробки дерев навесні та восени допомагає запобігти утворенню нових вогнищ зараження.

У разі виявлення уражених ділянок необхідно видаляти їх до здорової тканини, після чого обробляти дезінфікуючими розчинами.