Гельвелові

Дані організми класифікуються як сапротрофи, що означає їх харчування мертвою органікою. Вони не мають ферментативного апарату для руйнування живих тканин культурних рослин.

Біологічно вони значно відрізняються від справжніх фітопатогенів, оскільки їхній міцелій розвивається виключно в ґрунті або на органічних рештках у лісових масивах.

У системі природи вони відіграють позитивну роль редуцентів, забезпечуючи кругообіг речовин у природних екосистемах.

Отже, в агрономічній практиці гельвелові не потребують заходів боротьби, оскільки не становлять загрози для полів, садів чи городів.

Умови розвитку представників цієї родини обмежені лісовими екосистемами, де спостерігається постійна наявність органічного субстрату.

Основними факторами, що сприяють їхньому розвитку, є висока вологість ґрунту та наявність укриття від прямих сонячних променів.

Вони краще почуваються на ділянках з багатими на гумус ґрунтами, де відбувається активне розкладання листового опаду.

Температурний оптимум для появи плодових тіл зазвичай спостерігається в прохолодні періоди весни або восени.

Відсутність антропогенного впливу на ґрунти є ключовою умовою для їхнього виживання, оскільки глибока оранка та внесення мінеральних добрив пригнічують їх розвиток.