Гломереллові

Ці мікроорганізми характеризуються утворенням особливих спороносних структур — ацервул, що розвиваються безпосередньо під епідермісом рослини-господаря.

Гриб має здатність до швидкого розмноження як безстатевим шляхом (конідіями), так і статевим шляхом через утворення плодових тіл (перитеціїв).

Інфекція здатна накопичуватися у ґрунті та на рослинних рештках, що робить боротьбу з нею системним завданням для кожного агронома.

Висока пластичність гриба дозволяє йому уражати різні органи рослин, від кореневої системи до плодів, що перебувають на етапі дозрівання.

Основним симптомом є поява темних, злегка втиснутих плям на листках та стеблах. З часом ці плями можуть розростатися, викликаючи некротичні процеси.

У місцях ураження часто спостерігається поява рожевого або сірого нальоту, що представляє собою масу спор гриба, яка легко переноситься вітром або дощем.

На плодах розвиток хвороби проявляється у вигляді гнилі, яка спочатку виглядає як маленькі цятки, а пізніше перетворюється на великі мокнучі зони.

Стебла рослин часто тріскаються, утворюючи виразки, що порушує провідну систему та призводить до в'янення окремих частин або всього організму.

Молоді пагони схильні до деформації та викривлення, що суттєво знижує продуктивність фотосинтетичної активності рослини.

Розвиток грибів порядку Гломереллові активується за умов високої вологості повітря (понад 85%) та температурного режиму в межах +20...+28°C.

Наявність крапельної вологи на поверхні листя є критичною умовою для проростання спор та успішного проникнення міцелію всередину тканин.

Сприятливі умови для спалахів інфекції часто виникають у другій половині літа, коли чергуються теплі дні та прохолодні вологі ночі з рясними росами.

Погана аерація в густих посівах створює мікроклімат, який ідеально підходить для швидкого розповсюдження спор патогена.

Механічні пошкодження рослин під час обробітку або дії граду відкривають ворота для проникнення інфекції в організм рослини.

Головна небезпека полягає у зниженні якісних показників урожаю, що робить плоди непридатними для реалізації та тривалого зберігання.

Хвороба здатна знищити до 50% і більше врожаю за умов сприятливої погоди для гриба, що завдає величезних фінансових збитків виробникам.

Пошкоджені рослини стають менш стійкими до інших захворювань, що провокує розвиток вторинних інфекцій на фоні ослабленого імунітету.

Ураження розсади може призвести до її повної загибелі ще на ранніх етапах висадки у відкритий ґрунт, що змушує аграріїв проводити повторну посадку.

Наявність мікотоксинів у плодах, уражених деякими видами грибів цього порядку, робить таку продукцію небезпечною для споживання.

Ефективна стратегія захисту включає використання фунгіцидів на основі діючих речовин із різних хімічних класів для запобігання резистентності.

Дотримання просторової ізоляції між полями та ретельна дезінфекція посівного матеріалу дозволяють суттєво зменшити інфекційний фон.

Важливим агротехнічним прийомом є вибір сортів та гібридів, які мають високий рівень польової стійкості до збудників антракнозу.

Систематичне видалення бур'янів, що можуть виступати резерваторами інфекції, є обов'язковою умовою інтегрованої системи захисту.

• Проведення осінньої оранки для закладення залишків.
• Дотримання рекомендованої густоти стояння.
• Використання препаратів міді для профілактики.
• Полив під корінь для уникнення намокання листків.