Фузаріозна суха гниль бульб

Інфекція потрапляє до тканин бульб переважно через механічні пошкодження: порізи, тріщини або подряпини, отримані під час механізованого збирання, транспортування або сортування врожаю.

Гриб має надзвичайно високу здатність до утворення спор, які легко поширюються потоками повітря в приміщеннях для зберігання. Міцелій гриба проникає глибоко в тканини, поступово руйнуючи їх структуру.

Окрім картоплі, патоген вражає й інші пасльонові культури, проте найбільшої шкоди він завдає саме картоплі, особливо в період зимового зберігання, коли умови стають максимально сприятливими для розвитку гриба.

Біологічною особливістю збудника є синтез токсичних речовин, які проникають у бульбу, роблячи її непридатною для вживання або використання на корм худобі, оскільки це може спричинити інтоксикацію організму.

На початкових етапах захворювання на поверхні бульби з’являються невеликі вдавлені плями сіро-бурого або коричневого кольору. Згодом ці ділянки підсихають, шкірка зморщується, утворюючи характерні концентричні складки.

Якщо розрізати уражену бульбу, всередині часто можна помітити порожнину, заповнену рихлою грибницею білого, рожевого або жовтуватого кольору. М’якуш навколо ураження стає сухим, трухлявим і набуває темно-бурого забарвлення.

На поверхні виразок часто утворюються щільні подушечки спороношення гриба. Їхній колір варіюється від білого до рожевого залежно від вологості та температури в приміщенні.

На відміну від мокрої бактеріальної гнилі, суха гниль не викликає неприємного запаху. Бульба поступово втрачає вологу, стає легкою, сухою та крихкою при натисканні пальцями.

Іноді до процесу руйнування приєднується вторинна бактеріальна інфекція, що перетворює суху гниль на мокру, прискорюючи псування всього картопляного насипу.

Найбільш сприятливими умовами для активного розвитку фузаріозу є висока відносна вологість повітря (вище 80%) у поєднанні з температурою в межах +15…+25°C.

Порушення технології зберігання, зокрема відсутність належного «лікувального періоду» відразу після збирання врожаю, сприяє тому, що рани на бульбах не загоюються, відкриваючи шлях інфекції.

Погана вентиляція в овочесховищах призводить до накопичення конденсату, який створює ідеальне середовище для проростання спор гриба на поверхні картоплі.

Якість посівного матеріалу та стан техніки, що використовується при збиранні, також відіграють критичну роль у поширенні патогену. Велика кількість механічних пошкоджень суттєво підвищує ризик епіфітотії в сховищі.

Ранні етапи зараження часто закладаються ще під час вегетації, якщо на полях спостерігається надмірна вологість ґрунту або пошкодження бульб шкідниками.

Основна шкода полягає у величезних втратах врожаю при зберіганні, які можуть сягати 50% і більше, якщо не вжито вчасних заходів із сортування та контролю мікроклімату.

Уражена картопля повністю втрачає товарний вигляд і не може бути реалізована, а також стає джерелом накопичення небезпечних мікотоксинів.

Використання хворої картоплі як посівного матеріалу призводить до зниження енергії проростання та отримання зріджених посівів, що в кінцевому підсумку суттєво знижує врожайність.

Інфекція здатна швидко поширюватися від хворої бульби до здорової, тому один осередок фузаріозу може призвести до ураження великих партій продукції в бурті або контейнері.

• Зниження загальної ваги товарної картоплі.
• Погіршення смакових та поживних якостей.
• Витрати на додаткове перебирання та дезінфекцію сховищ.
• Ризик повного списання врожаю в критичних випадках.

Профілактика починається з дотримання сівозміни: картоплю не слід повертати на те саме поле раніше ніж через 3-4 роки, а також висаджувати її після інших пасльонових.

Важливо забезпечити «лікувальний період» (10-14 днів) при температурі +15…+18°C відразу після збирання, щоб пошкодження на шкірці встигли опробковіти та стати бар'єром для гриба.

Перед закладкою на зберігання рекомендовано проводити протруювання посадкового матеріалу дозволеними фунгіцидами, які ефективні проти патогенів роду Fusarium.

Сховища необхідно щорічно дезінфікувати спеціальними препаратами (фумігація або обробка поверхонь), щоб знищити спори гриба, що накопичилися за минулий сезон.

Постійний моніторинг температури та вологості в приміщенні дозволяє утримувати умови, які стримують розвиток гнилі, та оперативно виявляти й видаляти перші уражені бульби.