Ризопоз

Збудник поширений повсюдно і веде переважно сапротрофний спосіб життя. Однак за сприятливих умов він швидко переходить до паразитування на ослаблених або механічно пошкоджених тканинах рослин.

Гриби цього роду виділяють специфічні ферменти, які розм'якшують рослинні тканини, перетворюючи їх на м'яку масу. Це забезпечує патогену швидке живлення та експансію.

Життєвий цикл гриба включає утворення безлічі безстатевих спор у спорангіях. Спори мають надзвичайну стійкість до несприятливих умов зовнішнього середовища.

Патоген може зберігатися у ґрунті, на залишках рослин або в інвентарі, що робить контроль над ним досить складним завданням для агронома.

Першим і найбільш характерним симптомом ризопозу є поява інтенсивного пухнастого нальоту. Спочатку він білий, але згодом стає темним, майже чорним.

Уражені тканини швидко втрачають свою структуру, стають водянистими та м'якими. Процес гниття супроводжується специфічним, іноді кислуватим запахом бродіння.

На арахісі інфекція вражає насамперед стручки та насіння. При розламуванні стручка можна виявити розвинену грибницю, яка вкриває зерна та блокує їхній розвиток.

Плоди овочевих та плодових культур уражаються дуже швидко. Всього за кілька днів здоровий на вигляд плід може перетворитися на згнилу масу через розвиток міцелію гриба.

Під мікроскопом чітко видно розгалужений міцелій та численні спорангієносці, що мають вигляд дрібних кульок на кінцях вертикальних ниток грибниці.

Головною умовою для масового розвитку ризопозу є висока вологість повітря та ґрунту. Без надлишку вологи розвиток гриба суттєво сповільнюється.

Температурний режим відіграє ключову роль: оптимальний розвиток гриба відбувається при температурі +20...+30 градусів Цельсія, проте він може розвиватися і при низьких температурах.

Наявність ран або мікротріщин на плодах є критичною для початку зараження. Гриб не здатний активно проникати крізь здорову шкірку більшості плодів.

Надмірна густота посадок створює застій повітря та підвищує локальну вологість, що створює ідеальні умови для поширення спор Rhizopus.

Погана вентиляція в сховищах призводить до миттєвого перекидання інфекції з одного хворого плоду на всю партію продукції, що контактує з ним.

Ризопоз спричиняє величезні втрати врожаю як під час росту рослин на полі, так і після збору під час зберігання та транспортування.

Арахіс страждає від ураження насіння, що робить його непридатним для вживання в їжу та переробки. Це призводить до зниження якості товарної продукції.

Швидкість поширення хвороби робить її однією з найнебезпечніших для плодоовочевої продукції. Весь урожай може згнити протягом лічених днів при порушенні умов зберігання.

Окрім прямої втрати ваги та обсягу врожаю, уражені плоди можуть виробляти мікотоксини, які є небезпечними для здоров'я споживачів.

Витрати на боротьбу з ризопозом включають не лише фунгіциди, але й вартість додаткових логістичних операцій з перебирання та утилізації зараженої продукції.

Основний захід захисту — дотримання сівозміни та ретельна санітарна очистка полів від рослинних решток, які слугують резерватором інфекції.

Важливо забезпечити захист рослин від шкідників, оскільки пошкодження, які вони залишають, є головним шляхом проникнення гриба в тканини.

При зборі врожаю необхідно мінімізувати механічні пошкодження плодів. Акуратно зібрана продукція набагато стійкіша до зараження ризопозом.

Сховища слід дезінфікувати перед закладанням нового врожаю. Потрібно підтримувати оптимальний температурний режим та вологість повітря.

• Використання фунгіцидів для обробки посівів у критичні фази розвитку.
• Сортування продукції перед зберіганням з видаленням усіх підозрілих плодів.
• Забезпечення належної аерації складських приміщень.