Циліндробазидіум

Гриб має здатність розвиватися як сапротроф, споживаючи мертву органіку, але при сприятливих умовах легко переходить до паразитичного способу життя на ослаблених живих деревах.

Плодові тіла цього гриба мають резупінатну форму, вони тісно прилягають до субстрату. Їхня поверхня зазвичай забарвлена у світлі відтінки — від молочно-білого до кремового або жовтуватого кольору.

Міцелій патогену проникає в рослину через різноманітні механічні пошкодження, тріщини від морозу або місця зрізів гілок, де тканини не мають захисного шару кори.

Гриб поширюється за допомогою базидіоспор, які переносяться вітром на великі відстані. При потраплянні на вологу поверхню кори спори проростають, утворюючи нові осередки зараження.

Найбільш помітним симптомом є утворення специфічних плодових тіл на корі. Вони виглядають як тонкі, шкірясті або нальотові плівки, що міцно зростаються з поверхнею стовбура чи гілок.

У місцях зараження кора втрачає свою цілісність, стає сухою, починає тріскатися та відшаровуватися від деревини. Це свідчить про глибоке ураження камбіального шару.

Рослина реагує на пошкодження провідних шляхів пожовтінням листя та його передчасним опаданням. Уражені гілки з часом втрачають життєздатність і поступово засихають.

Внутрішні тканини деревини під ураженою корою змінюють забарвлення. Поступово гриб перетворює тверду деревину на м'яку, гнилу масу, що втрачає свою механічну міцність.

• Кремові шкірясті нальоти на стовбурах
• Розтріскування та відшарування кори
• Пожовтіння та завчасне опадання листя
• Крихкість деревини в місцях ураження

Основним чинником, що сприяє розвитку хвороби, є постійна вологість. Висока вологість повітря та наявність вологи на корі забезпечують оптимальне середовище для проростання спор.

Наявність ран та відкритих ділянок деревини є критичною умовою для успішного заселення грибом. Пошкодження кори внаслідок негоди або неправильної обрізки значно підвищують ризик зараження.

Загальний стан здоров'я дерева відіграє велику роль. Рослини, які перебувають у стані стресу через брак поживних речовин або несприятливі кліматичні умови, найбільш вразливі до атаки патогену.

Загущені посадки, де спостерігається обмежена циркуляція повітря, створюють мікроклімат, що сприяє тривалому утриманню вологи на стовбурах, підтримуючи розвиток грибниці.

Температурний режим в діапазоні від помірного тепла до прохолоди є найбільш сприятливим для вегетації міцелію, що робить весняний та осінній періоди найбільш небезпечними.

Гриб викликає гниття, яке призводить до втрати структурної цілісності стовбура. Це створює загрозу безпеці, оскільки гілки можуть обламуватися без будь-яких зовнішніх ознак сильного пошкодження.

Порушення сокоруху та процесів живлення призводить до загального виснаження дерева. Рослина стає менш продуктивною, втрачає свою декоративність або здатність до плодоношення.

Інфекція має прогресуючий характер. Без втручання гриб поступово поширюється на весь стовбур, що врешті-решт призводить до загибелі цілого дерева.

Наявність гриба в саду створює постійне джерело спор, які можуть заразити здорові сусідні дерева, що робить боротьбу з патогеном важливою для всієї ділянки.

Фінансові втрати власників садів пов'язані з необхідністю видалення старих дерев, лікуванням хворих та витратами на засоби захисту для запобігання поширенню хвороби.

Найефективнішим методом є профілактична обрізка. Всі пошкоджені, сухі або хворі гілки слід видаляти своєчасно, з дотриманням правил дезінфекції інструментів.

Будь-який великий зріз повинен бути негайно оброблений садовим варом або спеціальними фунгіцидними пастами, щоб закрити доступ патогенам до свіжих тканин рослини.

Зміцнення здоров'я дерев через збалансоване внесення добрив та забезпечення належного поливу є фундаментом захисту, оскільки міцне дерево здатне краще чинити опір інфекціям.

При виявленні плодових тіл слід проводити їх механічне видалення. Поверхню під ними варто зачистити до здорової деревини та обробити розчином мідного купоросу або аналогічними препаратами.

Регулярне обприскування дерев фунгіцидами в період спокою значно зменшує інфекційний фон у саду, пригнічуючи розвиток спор, що зимують на корі.