Циліндрокарпоз

Перші ознаки ураження проявляються у вигляді в'янення надземної частини, яке не проходить після поливу. Рослини виглядають пригніченими та хлоротичними.

При підкопуванні коріння можна побачити коричневі або чорні плями, що мають вдавлену форму. Уражені тканини швидко стають м’якими і починають гнити.

На кореневій шийці іноді утворюється специфічний наліт грибниці. Це вказує на активну фазу спороношення патогена, що небезпечно для сусідніх рослин.

Коренева система втрачає дрібні корінці, що призводить до порушення водного балансу всього організму. Подальший розвиток хвороби веде до повної загибелі кореня.

Внутрішні тканини коріння на зрізі мають буре забарвлення, що свідчить про розвиток судинного мікозу, який блокує надходження поживних речовин до надземної частини.

Збудником захворювання є ґрунтовий гриб Cylindrocarpon olidum, який належить до класу несовершенних грибів. Він є факультативним паразитом, що здатний довгий час виживати в ґрунті на залишках рослин.

Патоген вражає переважно кореневу систему, проникаючи в тканини через пошкодження або природні отвори. Він здатен до активного поширення в умовах високої вологості.

Гриб продукує конідії, які розносяться краплями води, потоками ґрунтових вод або через забруднений інвентар. Це сприяє швидкому поширенню інфекції в межах одного поля або теплиці.

Він є небезпечним тим, що здатний зберігати життєздатність за несприятливих температур, завдяки чому інфекційний фон на ділянці стабільно високий протягом багатьох років.

Біологія гриба дозволяє йому змінювати тип живлення з сапротрофного на паразитичний, що робить його вкрай небезпечним конкурентом для кореневої системи культурних рослин.

Висока вологість субстрату є головним стимулятором поширення циліндрокарпозу. Застій води в зоні коренів значно прискорює проникнення грибниці в тканини рослини.

Оптимальна температура для розвитку патогена становить 18–25 градусів за Цельсієм. У таких умовах активність Cylindrocarpon olidum досягає свого піку.

Ущільнений ґрунт з низьким вмістом кисню сприяє посиленню хвороби, оскільки коріння рослин у таких умовах ослаблене і менш стійке до проникнення патогенів.

Порушення сівозміни та вирощування чутливих культур на одній ділянці без відповідної обробки ґрунту веде до накопичення великої кількості спор у ґрунтовому горизонті.

Надмірне азотне живлення може погіршити стан тканин, роблячи їх більш пухкими та сприятливими для швидкого розвитку грибкової інфекції.

Хвороба призводить до значного зниження врожайності, оскільки уражена коренева система не здатна забезпечити рослину необхідною кількістю поживних речовин.

Циліндрокарпоз викликає масову загибель молодих сіянців у розплідниках, що призводить до великих економічних втрат для господарства.

Для багаторічних насаджень хвороба небезпечна поступовим виснаженням, що робить рослини менш зимостійкими та вразливими до вторинних інфекцій.

Інфекція швидко переноситься з ґрунтом, що робить її практично некерованою на великих площах без проведення жорстких карантинних заходів.

Погіршення якості продукції внаслідок хвороби часто робить її непридатною для зберігання, що завдає додаткових збитків після збору врожаю.

Основою захисту є профілактика, що включає використання здорового садивного матеріалу, який пройшов попередню термічну або хімічну обробку.

Важливо забезпечити якісний дренаж на ділянці та уникати надмірного перезволоження, що є критично важливим для здоров'я кореневої системи.

Використання сидератів та внесення біопрепаратів (таких як триходермін) дозволяє оздоровити ґрунт і підвищити конкуренцію між корисними та патогенними мікроорганізмами.

У разі виявлення хвороби необхідно провести видалення уражених рослин з грудкою землі та здійснити фунгіцидну обробку прилеглої території.

• Дотримання сівозміни з інтервалом не менше 3–5 років.
• Дезінфекція сільськогосподарського інвентарю після роботи з інфікованими ділянками.
• Використання фунгіцидів для обробки кореневої системи під час посадки.
• Регулярний контроль стану кореневої шийки у період активного росту.