Гнойникові гриби

Основним збудником є міцелій грибів з родів Coprinus, Coprinopsis та інших. Ці організми не атакують живі тканини рослин, а активно переробляють гумус і свіжий гній.

Тип хвороби у суворому фітопатологічному сенсі відсутній, оскільки гнойникові гриби є редуцентами, а не паразитами. Їхня присутність — індикатор надмірного вмісту нерозкладеної органіки.

Біологія цих грибів пов'язана зі швидким циклом життя. Спори проростають у насиченому азотом ґрунті, утворюючи широку мережу гіф, здатну до стрімкого формування плодових тіл.

У сільськогосподарському контексті їх іноді плутають з небезпечними кореневими гнилями через тісний контакт із прикореневою зоною культурних рослин у теплицях.

Головною умовою розвитку гнойникових грибів є наявність надмірної кількості неперепрілої органічної речовини у субстраті.

Висока вологість ґрунту або тепличного субстрату (вище 70–80%) створює ідеальний клімат для проростання спор, що знаходяться в органічних добривах.

Температурний режим у діапазоні від +18 до +25 градусів Цельсія сприяє максимально швидкому виходу плодових тіл на поверхню ґрунту.

Недостатня вентиляція у закритому ґрунті призводить до застою повітря, що провокує активне поширення спор та колонізацію грибницею всієї площі грядки.

Застосування свіжого, некомпостованого гною або погано підготовленого торфу є ключовим фактором, що запускає розвиток грибних колоній.

Основна шкодочинність гнойникових грибів полягає у конкуренції за поживні елементи, доступні у ґрунтовому розчині для культурних рослин.

При масовому розвитку грибниця споживає значну кількість азоту, що призводить до тимчасового «азотного голодування» овочевих культур та сповільнення їхнього росту.

Наявність грибів створює несприятливе естетичне та санітарне тло, ускладнюючи проведення агротехнічних заходів із догляду за посівами.

У рідкісних випадках надмірна щільність грибного міцелію може фізично перешкоджати надходженню вологи до коріння рослин, утворюючи водовідштовхувальну кірку.

Непряма шкода проявляється у підвищенні вологості повітря, що може опосередковано спровокувати розвиток справжніх патогенів, таких як сіра гниль або борошниста роса.

Першим і найважливішим методом захисту є використання тільки повністю перепрілого компосту та якісних, дезінфікованих ґрунтосумішей.

Нормалізація режиму поливу та запобігання застою вологи у прикореневій зоні різко знижують ймовірність появи плодових тіл.

Регулярне провітрювання теплиць та парників дозволяє підтримувати вологість повітря на оптимальному для культур рівні, що гальмує розвиток грибниці.

При виявленні масового розростання рекомендується видаляти гриби вручну разом із верхнім шаром субстрату та проводити розпушування ґрунту для поліпшення аерації.

• Забезпечення гарного дренажу в теплицях
• Використання біологічних фунгіцидів на основі Trichoderma для витіснення конкурентів
• Дотримання сівозміни та правил внесення органіки