Антракноз повилики

Гриб формує конідіальне спороношення у вигляді лож (ацервул), що розривають епідерміс стебел бур'яну. Конідії гриба безбарвні, мають видовжену або серпоподібну форму.

Поширення патогену в агроценозах відбувається за допомогою крапель дощу, вітру або комах. Гриб здатен зберігатися у залишках ураженої повилики та у ґрунті у вигляді міцелію.

На відміну від більшості видів Colletotrichum, що викликають хвороби культурних рослин, цей штам є спеціалізованим агентом для пригнічення повилики.

Життєвий цикл гриба тісно пов'язаний з фенологією паразита. Інтенсивне розмноження збудника спостерігається у періоди вегетації повилики за умов підвищеної вологості.

Першою ознакою захворювання є поява на стеблах повилики невеликих втиснутих плям округлої або витягнутої форми. Колір уражених ділянок варіюється від світло-коричневого до темно-бурого.

Згодом плями стрімко розростаються, охоплюючи значні ділянки стебла. У місцях ураження епідерміс стає крихким, спостерігається перегин та відмирання частин стебла.

За умов підвищеної вологості на поверхні плям утворюються характерні рожеві або сіруваті подушечки — спороношення гриба, що є основним візуальним маркером хвороби.

При масовому розвитку патогену спостерігається пожовтіння та загальне пригнічення рослини-паразита. Ступінь ураження може варіюватися до повної загибелі всієї плеті повилики.

Важливою ознакою є зниження здатності повилики до присмоктування до культурної рослини, внаслідок чого паразит швидко втрачає тургор та засихає.

Оптимальною умовою для зараження та розвитку Colletotrichum cuscutae є висока відносна вологість повітря, що перевищує 85-90%. Крапельна волога необхідна для успішного проростання конідій.

Температурний оптимум для росту міцелію та споруляції гриба становить +22...+28°C. При різкому зниженні температури розвиток хвороби значно сповільнюється.

Густий травостій або посіви культур, сильно заражені повиликою, створюють сприятливий мікроклімат для швидкого поширення інфекції.

Нестача сонячного світла у нижній частині густого посіву сприяє тривалому збереженню вологи, що стимулює розвиток грибниці патогену.

Загущені посіви є осередками найбільш інтенсивного розвитку хвороби, що дозволяє патогену ефективно пригнічувати життєдіяльність паразита.

Головна «шкідливість» цього гриба полягає у тому, що він є природним обмежувачем чисельності небезпечного карантинного бур'яну.

Хвороба призводить до різкого зниження насіннєвої продуктивності повилики. Уражені плеті не здатні повноцінно паразитувати на господарі.

У разі масового ураження патоген здатен викликати загибель осередків повилики на полях люцерни та конюшини, значно знижуючи шкоду від бур'яну.

Гриб розглядається як перспективний біоагент для боротьби з повиликою, що дозволяє зменшити хімічне навантаження на ґрунт.

Таким чином, для агронома це захворювання є союзником у боротьбі з важковикорінюваним паразитом, запобігаючи його поширенню.

Основне завдання — створення умов для поширення гриба. Агротехнічні заходи мають бути спрямовані на збереження вологи у посівах.

Штучне розселення спор патогену в осередках повилики застосовується як метод біологічної боротьби, демонструючи високу ефективність.

Дотримання правил сівозміни та знищення первинних осередків повилики допомагає грибу зберігати свою активність у ґрунті.

Обмеження застосування фунгіцидів широкого спектра дії допомагає зберегти популяцію природного патогену повилики.

• Моніторинг осередків повилики у посівах.
• Створення високої вологості у зонах ураження.
• Біологічна обробка споровою суспензією.
• Підтримка конкурентоспроможності культурних рослин.