Антракноз сіаменсе

Початковими симптомами є дрібні, злегка вдавлені плями, що мають коричневе забарвлення і чіткі межі на листі або стеблах.

З прогресуванням хвороби плями розростаються, часто утворюючи концентричні кільця через нерівномірний розвиток грибниці.

На поверхні некротичних ділянок під час високої вологості виступають спородохії — рожево-помаранчеві подушечки з конідіями.

Плоди, уражені цим грибом, швидко втрачають товарний вигляд через утворення великих мокрих плям, які згодом чорніють.

Ураження кореневої системи або основи стебла призводить до хлорозу, в'янення і подальшої загибелі всього організму рослини.

Збудником захворювання є фітопатогенний гриб Colletotrichum siamense, що належить до родини Glomerellaceae.

Цей вид характеризується широким колом рослин-господарів, уражаючи широкий спектр сільськогосподарських та декоративних культур.

Гриб здатний виживати в несприятливих умовах завдяки утворенню стійких міцеліальних структур у ґрунті та рослинних рештках.

Інфекція поширюється за допомогою конідій, які активно переносяться водою під час злив, дощуванням або сільськогосподарськими інструментами.

Молекулярні методи ідентифікації доводять, що цей патоген часто помилково діагностується як інші види комплексу Colletotrichum.

Розвиток патогену стимулюється високою температурою повітря (понад +25°C) та періодами тривалих опадів.

Мікроклімат закритих ґрунтів з недостатньою вентиляцією є сприятливим середовищем для стрімкої колонізації тканин грибом.

Краплинна волога на листках є критичною для проростання конідій та подальшої інвазії в епідерміс рослини.

Механічні пошкодження від шкідників або граду створюють "ворота" для проникнення міцелію Colletotrichum siamense.

Неправильний баланс азотних добрив, що призводить до надмірного вегетативного росту, знижує природну стійкість культур до інфекції.

Хвороба завдає значних економічних збитків через масове псування врожаю як на полі, так і під час післязбирального зберігання.

Раннє ураження проростків часто призводить до їхньої загибелі, що змушує аграріїв проводити пересівання полів.

Заражена продукція втрачає свої смакові якості, стає м'якою та непридатною для тривалого транспортування чи експорту.

Хронічне ураження багаторічних насаджень призводить до їх поступового виснаження та зниження врожайності протягом наступних років.

Витрати на фунгіцидний захист значно підвищують собівартість кінцевої продукції, що знижує загальну рентабельність господарства.

Використання фунгіцидів із груп стробілуринів та триазолів є основою хімічного захисту посівів у критичні фази розвитку.

Важливою агротехнічною мірою є вирощування стійких гібридів та дотримання оптимальної густоти висадки рослин.

Необхідно ретельно збирати та утилізувати рослинні рештки, які є первинним джерелом інфекції на наступний сезон.

Капельне зрошення дозволяє уникнути намокання надземної частини рослин, що значно обмежує поширення грибкових спор.

Профілактичне обприскування мідьвмісними препаратами допомагає створити бар'єр для проникнення патогену в тканини рослин.