Колема

На відміну від багатьох інших лишайників, колема не утворює твердої кірки, а виглядає як м’які пластини, що щільно притиснуті до кори. У сухому стані вони зморщуються і стають майже непомітними.

Основним місцем локалізації є стара кора, на якій накопичується пил та волога. Лишайник не вростає глибоко в дерево, але може покривати значні площі при сприятливих умовах.

Візуально дерево з колемою виглядає неохайним, а кора в місцях зростання лишайника може бути постійно зволоженою.

Наявність цих організмів є свідченням спокійного, вологого середовища, де спори лишайника легко знаходять місце для закріплення.

Колема — це симбіотичний організм, що складається з гриба та ціанобактерій роду Nostoc. В агрономічному розумінні його не вважають класичним патогеном, що викликає хвороби.

Лишайник не паразитує на дереві, а використовує його лише як опору. Він не висмоктує соки та не руйнує дерево, проте його присутність часто супроводжує ослаблення рослини.

Біологічна роль колеми полягає в азотфіксації, що дозволяє їй виживати там, де інші рослини не можуть рости. Це робить її дуже стійкою до несприятливих умов середовища.

Хоча сам організм не є інфекційним, він може бути «господарем» для інших шкідників, які ховаються під його шаром.

Агрономи класифікують це як явище епіфітизму, що вимагає контролю лише у випадках надмірного поширення по всьому стовбуру.

Розвиток колеми прямо залежить від рівня вологості повітря. Найактивніше лишайники розростаються в садах, де є застій вологого повітря та погана вентиляція.

Висока вологість стовбурів, що виникає через надмірний полив або близько розташовані водойми, створює сприятливе середовище для розвитку цього епіфіта.

Погана освітленість крони також сприяє тому, що кора довше залишається вологою, забезпечуючи ідеальні умови для спороношення колеми.

Занедбані сади, де давно не проводилася обрізка, стають резерваторами для таких лишайників.

Чисте повітря, вільне від промислових викидів, сприяє швидкому поширенню колеми, оскільки лишайники є індикаторами якості навколишнього середовища.

Головна шкода від колеми полягає в перекритті природних отворів для газообміну на корі — сочевичок. Це може дещо уповільнювати дихання тканин стовбура.

Лишайники створюють сприятливе середовище для зимівлі шкідників, таких як щитівки або кліщі, які взимку ховаються під шаром лишайника.

Велика кількість колеми може сприяти утриманню вологи на поверхні кори протягом тривалого часу, що підвищує ризик розвитку грибкових захворювань.

На молодих деревах надмірне покриття стовбура лишайником може стримувати нормальний приріст кори в товщину.

Естетична шкода проявляється у зміні вигляду дерева, яке може виглядати занедбаним, навіть якщо воно перебуває у відносно здоровому стані.

Найефективнішим методом є механічне очищення кори за допомогою щіток або спеціальних скребків після дощу, коли лишайник стає м’яким.

Після механічного очищення необхідно обробити кору розчином залізного купоросу (3-5%), який повністю знищує залишки лишайника.

• Проведення щорічної формуючої та санітарної обрізки крон.
• Побілка стовбурів вапняним розчином для захисту кори та дезінфекції.
• Покращення аерації в саду через правильне розміщення дерев.

Для профілактики слід уникати надмірного поливу методом дощування, спрямованого безпосередньо на стовбури.

Всі рани після очищення слід обов’язково обробляти антисептиками, щоб уникнути проникнення справжніх інфекцій.