Колемові лишайники

Найчастіше вони оселяються на старих деревах з ослабленою корою, утворюючи великі колонії. На відміну від паразитичних грибів, вони не проникають у глибину тканин, але створюють щільний шар, що утримує надмірну вологу на поверхні кори.

Важливо усвідомлювати, що колемові лишайники не є інфекційною хворобою, оскільки вони не паразитують на рослинах. Це симбіотичні організми, що складаються з гриба та ціанобактерій, найчастіше роду Nostoc.

Вони використовують кору дерева лише як субстрат для кріплення. В агрономічній практиці їх часто вважають індикатором, що вказує на ослаблення життєвих сил дерева, уповільнення обміну речовин або погану аерацію крони.

Розвиток цих лишайників залежить від високої вологості повітря та достатнього доступу світла. Вони активно поширюються у садах, де крони дерев занадто загущені, що перешкоджає швидкому висиханню кори після дощів.

Ключовим фактором є стан кори: старі, відмерлі частини стовбура стають ідеальним місцем для прикріплення спор. Лишайники краще почуваються в умовах стабільно вологого мікроклімату, де відсутні часті посушливі періоди.

Хоча лишайники не харчуються соками дерева, вони створюють сприятливе середовище для шкідників. У їхніх пористих структурах можуть зимувати комахи, їхні личинки, а також спори справжніх патогенних грибів, що викликають гниття.

Надмірне покриття гілок лишайниками може перешкоджати нормальному газообміну кори. Крім того, наявність лишайників часто сигналізує про те, що дерево перебуває у стресовому стані та потребує посиленого догляду або підживлення.

Основним заходом захисту є проведення санітарної обрізки та проріджування крони для забезпечення кращого провітрювання. Важливо проводити регулярну очистку стовбурів від відмерлої кори, де накопичуються суперечки.

• Механічне очищення за допомогою жорстких щіток.
• Побілка стовбурів розчином гашеного вапна.
• Обробка дерев розчином мідного купоросу (1–3%).
• Стимулювання росту дерева через внесення мінеральних добрив.