Хризоспоріоз

Гриб утворює розгалужений септований міцелій, який проникає в тканини рослин. Важливою особливістю біології патогену є наявність хламідоспор, які дозволяють йому тривалий час виживати в несприятливих умовах ґрунтового середовища.

На клітинному рівні гриб виділяє ферменти, що руйнують пектинові речовини клітинних стінок, що призводить до розм'якшення тканин рослини та подальшої їх загибелі.

Ці патогени часто поширюються у ґрунті через спори, які переносяться водою, знаряддями обробітку ґрунту або з посівним матеріалом, що не пройшов належну дезінфекцію.

Складність вивчення цих грибів полягає в їхній мінливості та здатності вступати у складні взаємодії з іншими патогенами, що мешкають у кореневій зоні.

Хвороба найчастіше проявляється як гниль кореневої системи або прикореневої частини стебла. Перші зовнішні симптоми — це загальне пригнічення рослини, яке виражається у в'яненні листя навіть за наявності вологи.

На уражених ділянках кореня виникають темні плями, які поступово поширюються. Тканини стають ламкими, набувають бурого кольору, а згодом повністю розкладаються.

За умови високої вологості повітря або ґрунту на кореневій шийці можна помітити слабкий наліт білого кольору. Це спороношення гриба, яке свідчить про активну фазу його розмноження.

Поступово коренева система втрачає здатність всмоктувати воду та поживні речовини, що призводить до хлорозу та передчасного відмирання вегетативної маси рослини.

У разі інтенсивного ураження спостерігається випадіння цілих гнізд рослин на полі, що створює прогалини та суттєво знижує продуктивність посівів.

Найбільш сприятливими умовами для розвитку хризоспоріозу є висока вологість ґрунту та температура повітря в межах +18…+24 °C. Найчастіше хвороба проявляється на низинах, де можливе підтоплення посівів.

Важливим фактором є наявність у ґрунті великої кількості свіжих рослинних решток, які слугують поживним субстратом для патогену в період між сезонами.

Пошкодження кореневої системи шкідниками або ґрунтообробними інструментами створює сприятливе середовище для проникнення гриба у внутрішні тканини рослини.

Також до поширення хвороби призводить порушення агротехніки: надмірне внесення азотних добрив, що провокує розростання м'яких тканин, які легше уражаються патогеном.

Тривале вирощування монокультури на одному полі сприяє накопиченню інфекції в ґрунті, що робить щороку ризик спалаху хвороби все вищим.

Шкодочинність хризоспоріозу полягає в суттєвому зниженні щільності стояння рослин. Оскільки хвороба вражає кореневу систему, пошкоджені рослини не здатні повноцінно розвиватися та формувати врожай.

Рослини, що вижили після зараження, часто дають меншу кількість плодів, які мають знижені якісні характеристики, що негативно впливає на загальний економічний результат агропідприємства.

Хвороба може ставати причиною розвитку вторинних інфекцій, оскільки ослаблені тканини стають відкритими для інших збудників бактеріального та грибкового походження.

У випадках епіфітотій втрати врожаю можуть сягати критичних значень, що змушує аграріїв проводити пересівання площ або нести великі збитки через низьку врожайність.

Крім того, накопичення патогену в ґрунті ускладнює вибір культур для майбутніх сівозмін, обмежуючи використання певних ділянок поля протягом кількох років.

• Впровадження сівозмін із поверненням чутливих культур на поле не раніше ніж через 3-4 роки.
• Якісна передпосівна обробка насіння ефективними протруйниками системної дії.
• Контроль за рівнем ґрунтової вологи шляхом облаштування дренажних систем на перезволожених ділянках.
• Внесення збалансованих добрив з переважанням фосфору та калію для зміцнення кореневої системи.
• Використання біопрепаратів на основі грибів-антагоністів для оздоровлення ґрунту.

Хімічний захист передбачає використання фунгіцидів, здатних впливати на ґрунтову інфекцію, однак їх ефективність безпосередньо залежить від вчасності проведення обробки.

Важливим аспектом є боротьба з ґрунтовими шкідниками, оскільки вони не тільки травмують коріння, а й переносять спори збудників хвороби на здорові рослини.

Глибока оранка допомагає загорнути заражені рештки на глибину, де умови для виживання патогену є менш сприятливими, що зменшує загальний інфекційний фон поля.

Моніторинг полів на наявність первинних вогнищ дозволяє локалізувати проблему до того, як вона пошириться на всю площу, що економить кошти на фунгіциди.