Хризотриксові лишайники

Ці організми не є справжніми паразитами, оскільки не проникають у живі тканини рослини-господаря. Вони використовують кору лише як субстрат для кріплення, будучи епіфітами.

Біологічно вони мають лепрозний або порошистий талом. Вони ростуть дуже повільно, поступово розширюючи ареал свого поселення на поверхні стовбурів та гілок.

Склад родини Chrysothricaceae включає декілька видів, які віддають перевагу різним умовам освітленості. Вони поширені у старих садах та паркових зонах.

Вони є індикаторами екологічного стану середовища, оскільки чутливі до забруднення повітря важкими металами та діоксидом сірки.

Головною ознакою наявності лишайників є поява порошистого нальоту на поверхні стовбурів. Колір таких колоній зазвичай варіюється від яскраво-жовтого до золотистого.

Таллом виглядає як розсипаний порошок, який щільно прилягає до тріщин та вигинів кори. Це візуально відрізняє їх від інших видів лишайників, які мають листоподібну форму.

У разі інтенсивного розростання лишайники можуть повністю вкривати значні ділянки кори. Це змінює природний колір стовбура дерева на характерний жовтуватий відтінок.

На дотик ці утворення нагадують суху пилюку. Вони легко відділяються від поверхні кору під час механічного впливу, не пошкоджуючи камбій та внутрішні тканини дерева.

Наявність цих організмів на молодих деревах свідчить про зниження їхнього імунітету та сповільнення процесів росту кори.

Основним фактором розвитку лишайників є висока вологість повітря. У загущених кронах дерев, де немає належної вентиляції, вони розвиваються найбільш активно.

Вони полюбляють затінені ділянки, де пряме сонячне проміння не потрапляє на кору. Відсутність інтенсивного висушування поверхні кори сприяє проростанню спор.

Дерева, що перебувають у стані стресу або мають пошкоджену кору, швидше заселяються лишайниками. Мікротріщини стають зручним місцем для закріплення їхніх гіф.

Чисте повітря є передумовою їхнього розмноження, тому в екологічно чистих зонах їх можна зустріти набагато частіше, ніж у промислових центрах.

Опади та тумани створюють умови для поширення соредій, які переносяться вітром на великі відстані, знаходячи нові субстрати для розвитку.

Самі по собі хризотриксові лишайники не є небезпечними для життя дерева, але вони створюють несприятливі умови для нормальної фізіології рослини.

Вони перекривають доступ повітря до чечевичок, через які здійснюється газообмін кори. Це може призвести до послаблення інтенсивності дихання тканин стовбура.

Щільний наліт на корі стає надійним укриттям для шкідників, таких як щитівки або кліщі. Вони успішно перезимовують під лишайниками, уникаючи впливу інсектицидів.

Рослина виглядає занедбаною, а декоративність дерев знижується. Це також може стати сигналом для садівника, що дерево потребує додаткового догляду та підживлення.

У перспективі тривале ураження може призвести до відмирання окремих дрібних гілок через порушення обмінних процесів у корі дерева.

Профілактика починається з правильної обрізки, що забезпечує вільну циркуляцію повітря в кроні. Це позбавляє лишайники вологого середовища.

Механічна очистка стовбурів відмерлої кори є найефективнішим методом. Використовуйте металеві щітки, обережно обробляючи поверхню, не пошкоджуючи живу кору.

Після очистки рекомендується проводити побілку стовбурів вапном. Це допомагає знищити залишки спор та створює середовище, непридатне для повторного заселення.

Для обприскування дерев у період спокою можна використовувати 3% розчин залізного купоросу. Це ефективно знищує колонії лишайників без шкоди для дерева.

• Вирізка старих та сухих гілок
• Очистка стовбура від старого шару кори
• Побілка вапном основи дерева
• Збалансоване живлення для зміцнення кори
• Обробка фунгіцидами при сильному ураженні