Калосферіальні гриби

Збудники часто паразитують усередині провідних тканин, де формують свої плодові тіла — перитеції. Грибниця патогена поширюється вглиб стовбура, руйнуючи цілісність деревини та камбію.

Тип хвороби визначається як некроз стовбурів та гілок. Патогени є факультативними паразитами, які здатні тривалий час існувати сапротрофно на залишках деревини перед зараженням нових господарів.

Цикл розмноження включає утворення спорового матеріалу, який активно переноситься вітром у дощову погоду. Це робить гриб надзвичайно небезпечним в умовах високої вологості.

Дослідники відзначають, що ці гриби часто діють у комплексі з іншими патогенами, посилюючи деструктивні процеси в тканинах дерева і значно скорочуючи термін його життя.

Первинними ознаками є локальне пожовтіння та в'янення окремих гілок. Згодом на корі з'являються характерні втиснуті плями, які з часом перетворюються на виразки або тріщини.

Якщо уважно розглянути кору в місці ураження, можна помітити дрібні чорні крапки — це виходи перитеціїв гриба. Вони можуть розташовуватися групами, розриваючи верхній шар епідермісу.

Уражена деревина під корою змінює колір на більш темний, бурий, часто з чіткими межами здорових та хворих тканин. На зрізі такі ділянки виглядають як зони ураження гниллю.

Ознакою глибокого ураження є відшарування кори в місці виразки. Нерідко виразки поширюються по колу гілки, що неминуче призводить до відмирання всієї частини вище за рівнем ураження.

На пізніх стадіях інфекції дерева виглядають виснаженими, з розрідженою кроною та суховершинністю, що чітко помітно в період інтенсивного росту навесні.

Сприятливі умови для розвитку гриба включають високу вологість повітря та наявність ран на дереві. Механічні пошкодження, спричинені градом, обрізкою або шкідниками, є основними шляхами проникнення.

Несприятливі погодні умови, такі як тривала посуха або, навпаки, перезволоження, послаблюють імунітет рослини, роблячи її вразливою до атаки спор калосферіальних грибів.

Порушення агротехніки при обрізці — наприклад, залишення великих пеньків або відсутність дезінфекції інструменту — створює ідеальні умови для розмноження патогена.

Наявність у саду старого, хворого дерева з ознаками гнилі є постійним джерелом спор, що розсіюються на сусідні здорові екземпляри при найменшому русі повітря.

Недостатнє живлення дерев, особливо мікроелементами, знижує здатність дерева до регенерації, що дозволяє грибниці швидше колонізувати тканини стовбура.

Шкодочинність гриба полягає в поступовому зниженні врожайності плодових культур. Пошкоджені гілки не здатні повноцінно забезпечувати дерево водою та поживними речовинами.

Для промислових насаджень це означає передчасне вибування дерев із експлуатації, що вимагає додаткових витрат на розкорчовування та посадку нових саджанців.

Хвороба псує якість деревини, роблячи її непридатною для господарського використання, оскільки грибниця викликає внутрішню деградацію структури матеріалу.

Масове поширення інфекції в розплідниках може призвести до втрати всього посадкового матеріалу, якщо не вжито вчасних карантинних та лікувальних заходів.

Зменшується загальна площа листкового апарату, що через фотосинтез безпосередньо впливає на налив плодів та закладання квіткових бруньок на наступний сезон.

Профілактика починається з ретельного догляду за станом крони. Важливо своєчасно видаляти всі хворі гілки з захопленням здорової тканини (на 5-10 см нижче некрозу).

Використання фунгіцидів на основі міді після обрізки допомагає створити захисний бар'єр проти проникнення спор у відкриті рани.

Важливо дотримуватися просторової ізоляції між старими та молодими насадженнями, щоб не допустити перенесення інфекції від дорослих дерев до вразливих саджанців.

Підвищення імунітету дерев через збалансоване підживлення та забезпечення належного поливу є критично важливим для протидії патогенам.

• Дезінфекція секаторів спиртом або розчином хлору після кожного дерева.
• Використання спеціальних садових фарб для загоєння зрізів.
• Спалювання інфікованої деревини за межами саду.
• Регулярний огляд стовбурів на предмет виразок та тріщин.