Довідник · Хвороби

Біссохламідоз

Byssochlamys

Збудниками хвороби є сумчасті гриби з роду Byssochlamys, зокрема види Byssochlamys fulva та Byssochlamys nivea. Вони належать до класу аскоміцетів і мають складний цикл розвитку.

0 позицій

Вміст розділу

Нічого не знайдено за обраними фільтрами. Спробуйте змінити запит.

Біссохламідоз

Гриби цього роду відомі своєю надзвичайною стійкістю до високих температур, що робить їх серйозною проблемою для консервної промисловості.

Міцелій патогена швидко поширюється в тканинах рослин, виділяючи ферменти, які розкладають пектинові речовини та призводять до деградації плодів.

Окрім псування продукції, гриби здатні утворювати токсичні метаболіти, такі як патулін, що становить загрозу безпеці продуктів харчування.

Біологічна стійкість спор забезпечується особливою будовою клітинної оболонки, яка захищає їх від агресивного впливу зовнішнього середовища.

Основним джерелом зараження є ґрунт, на якому ростуть плодові культури, та інфіковані рештки рослин, що накопичуються в пристовбурних колах.

Розвитку хвороби сприяють умови підвищеної вологості під час дозрівання врожаю та відсутність належної вентиляції під час зберігання плодів.

Висока температура під час транспортування та відсутність холодильного обладнання створюють сприятливе середовище для швидкого проростання спор.

Наявність механічних пошкоджень на плодах значно підвищує ймовірність інфікування, оскільки гриб легко проникає через тріщини в шкірці.

При переробці фруктів недотримання технологічних параметрів температурної обробки не дозволяє знищити стійкі спори гриба, що призводить до псування готової консервації.

Біссохламідоз спричиняє значні втрати врожаю в садах, особливо при затяжних дощах, коли плоди стають вразливими до грибкових інфекцій.

При зберіганні спостерігається швидке розм'якшення тканин плодів, поява характерного пліснявого нальоту та виділення рідини, що поширює хворобу на сусідні плоди.

Продукція, вражена цим грибом, набуває специфічного гіркого присмаку, що робить її абсолютно непридатною для переробки на соки чи джеми.

Масові спалахи хвороби в сховищах здатні призвести до втрати цілих партій плодоовочевої продукції за лічені дні.

Економічна шкода складається не тільки з прямої втрати врожаю, а й із витрат на проведення дезінфекційних заходів у складських приміщеннях.

Основою боротьби є проведення профілактичних обприскувань саду в період вегетації для зменшення інфекційного навантаження.

Важливим є дотримання правил збору врожаю — необхідно уникати пошкоджень шкірки плодів та сортувати їх безпосередньо після зняття з дерева.

У сховищах необхідно підтримувати оптимальний температурний режим та вологість, а також забезпечувати регулярне провітрювання камер.

Використання сучасних фунгіцидів під час передзбиральної обробки дозволяє суттєво знизити ризик розвитку плісняви під час транспортування.

Ретельна дезінфекція тари, обладнання та приміщень для зберігання є критично важливою умовою для запобігання поширенню інфекції в промислових масштабах.