Блакитна пліснява

Хвороба починається з появи на поверхні плоду м’яких плям світло-коричневого кольору. Згодом ці плями збільшуються, а шкірка стає ламкою і вдавлюється.

Через певний час на ураженій ділянці формується щільний наліт — це конідіальне спороношення гриба. Воно має характерний блакитний або бірюзовий відтінок.

Внутрішня м’якоть плоду стає водянистою, пухкою та набуває гіркого присмаку. Процес розкладання тканин відбувається дуже швидко, охоплюючи весь плід.

При контакті зараженого плоду зі здоровими спори легко переносяться, створюючи вогнища масового гниття, які часто називають «гніздами».

З часом весь плід перетворюється на м’яку масу, яка видає характерний затхлий запах плісняви, що добре відчувається в закритих складських приміщеннях.

Збудником блакитної плісняви є недосконалий гриб Penicillium expansum. Це дуже поширений патоген, який завдає значної шкоди врожаю під час тривалого зберігання.

Гриб належить до роду Penicillium. Його міцелій швидко розвивається всередині тканин плодів, проникаючи через мікротріщини або місця механічних пошкоджень під час збору.

Основне джерело розповсюдження — це конідії, які утворюються на поверхні гнилої тканини у вигляді синювато-зеленого нальоту. Вони розносяться повітряними потоками та залишками ґрунту.

Патоген виробляє мікотоксин патулін. Це небезпечна речовина, яка робить плоди токсичними навіть після вирізання видимої частини плісняви.

Гриб здатний розвиватися навіть за низьких температур, що робить його вкрай підступним ворогом у промислових холодильних камерах.

Розвитку Penicillium expansum сприяє висока вологість повітря, що перевищує 85 відсотків. Саме волога поверхня плоду є ідеальним місцем для проростання спор.

Оптимальна температура для розвитку гриба становить +20...+25 градусів, але патоген зберігає життєздатність і активно розвивається навіть при +1...+3 градусах Цельсія.

Пошкодження цілісності шкірки під час збирання врожаю є критичним фактором. Через ранки гриб безперешкодно потрапляє в багату на поживні речовини м’якоть.

Погана вентиляція в сховищах призводить до накопичення вологи, що різко підвищує швидкість поширення спор блакитної плісняви по всій партії.

Тривале зберігання в умовах коливань температури призводить до утворення конденсату на плодах, що стає пусковим механізмом для зараження.

Блакитна пліснява є однією з найнебезпечніших хвороб плодів у період зберігання. Вона призводить до величезних економічних збитків для аграрних підприємств.

Хвороба вражає широкий асортимент культур: яблука, груші, сливи, цитрусові, а також коренеплоди та цибулеві овочі, що знаходяться на складі.

Окрім прямої втрати ваги та обсягу врожаю, існує проблема токсичності. Продукти, уражені пліснявою, не можна використовувати для виготовлення соків або пюре.

Велика швидкість поширення інфекції всередині контейнерів змушує проводити часті перебірки врожаю, що значно здорожує логістику та зберігання.

Якість плодів, які були в контакті з зараженими, знижується, оскільки вони стають більш сприйнятливими до інших складських інфекцій, наприклад, сірої гнилі.

Заходи захисту починаються ще в саду: це своєчасне збирання врожаю та мінімізація будь-яких механічних пошкоджень плодів під час збору та сортування.

Важливим є дотримання температурного режиму в камерах охолодження. Швидке зниження температури до мінімально допустимих значень гальмує розвиток гриба.

Дезінфекція тари (ящиків, контейнерів) перед початком сезону є обов'язковою, оскільки спори гриба можуть роками зберігатися на дерев'яних поверхнях.

Використання фунгіцидів під час обробки плодів перед закладкою на зберігання дозволяє суттєво знизити ризик виникнення блакитної плісняви.

• Регулярний контроль вологості повітря у сховищах.
• Видалення хворих плодів під час сортування.
• Забезпечення якісного провітрювання складських приміщень.
• Використання сучасних холодильних технологій.