Шоколадна плямистість бобів

Інфекція накопичується у ґрунті у вигляді склероціїв на рештках рослин, а також може зберігатися на зараженому насінні, що стає джерелом поширення хвороби навесні.

Гриб активно розмножується конідіями, які розносяться потоками вітру, дощовими краплями та комахами на значні відстані в межах поля.

За сприятливих умов патоген здатний пройти кілька циклів розмноження протягом одного вегетаційного періоду, вражаючи всі надземні органи культури.

Біологічна стійкість склероціїв у ґрунті робить неможливим повне викорінення хвороби без комплексного підходу до обробітку землі та вибору попередників.

Перші ознаки проявляються як дрібні, розмиті плями шоколадного або темно-коричневого кольору на листках, що мають чітко виражену облямівку.

З розвитком хвороби плями розростаються, займаючи значну частину листової пластини, і часто набувають сірого центру, де формується спороношення гриба.

При інтенсивному ураженні стебла також вкриваються довгастими плямами, що спричиняє їх викривлення, ламкість та передчасне відмирання всієї рослини.

У вологу погоду на плямах з'являється сіро-бурий наліт, який складається з вегетативних органів гриба, готових до подальшого зараження сусідніх рослин.

Пошкоджені тканини з часом всихають, що призводить до раннього листопаду та різкого зниження фотосинтетичної активності всього посіву.

Оптимальними умовами для активізації Botrytis fabae є підвищена вологість повітря та температура в межах +15...+20°C, типова для весняно-літнього періоду.

Надмірна густота посівів створює застій повітря та підвищує вологість у нижньому ярусі, що є ідеальним середовищем для проростання конідій.

Тривалі дощі або випадання роси сприяють швидкому поширенню інфекції, оскільки краплі води необхідні для проростання спор на поверхні листка.

Високий рівень азотного живлення може посилювати вразливість рослин, оскільки надмірно пишна зелена маса стає більш схильною до проникнення патогену.

Географічне розташування полів у низинах, де часто спостерігаються тумани, підвищує ризик виникнення спалахів шоколадної плямистості.

Хвороба завдає величезної шкоди, спричиняючи передчасне опадання квіток і молодих бобів, що безпосередньо впливає на підсумкову врожайність.

Зниження асиміляційної поверхні листя призводить до формування дрібного та щуплого зерна, яке втрачає свої посівні та харчові якості.

Масове ураження може знищити значну частину посівів, що в окремі роки призводить до втрат врожаю на рівні 50% і вище.

Посівний матеріал, зібраний з уражених ділянок, є носієм інфекції, що робить його непридатним для використання в наступні сезони без спеціальної обробки.

Шоколадна плямистість істотно погіршує фітосанітарний стан поля, вимагаючи додаткових витрат на фунгіцидний захист у майбутньому.

Основним методом профілактики є дотримання сівозміни, що передбачає повернення бобових на те саме поле не раніше ніж через 4 роки.

Використання стійких до хвороби сортів та ретельне протруювання насіння фунгіцидами системної дії суттєво знижує початковий інфекційний фон.

Важливим агротехнічним заходом є якісне зяблеве орання, яке сприяє швидкому перегниванню рослинних решток разом із зимуючими склероціями гриба.

При появі перших симптомів необхідно проводити обприскування фунгіцидами, що містять діючі речовини системної дії для зупинки розвитку патогену.

Потрібно контролювати щільність посіву, не допускаючи загущення, та вчасно видаляти бур'яни, які сприяють накопиченню вологи в посівах.