Штрихуватість гороху

Це вірусне захворювання, яке поширюється за допомогою комах-переносників (переважно різних видів попелиць) під час живлення на рослинах.

Головним резерватором інфекції в агроценозах є багаторічні бобові трави, зокрема люцерна посівна, де вірус перезимовує у кореневій системі.

Вірус проникає в рослину через пошкодження тканин, які залишають комахи, після чого швидко поширюється системно по всіх органах культури.

Крім переносників, механічне поширення вірусу може відбуватися через інструменти під час догляду за посівами, хоча цей спосіб є менш значущим.

Перші ознаки хвороби проявляються як дрібні, злегка вдавлені штрихи темно-коричневого або фіолетового кольору, що з'являються на стеблах.

Характерною ознакою є некротичні смуги на черешках листків та верхівкових пагонах, які з часом стають більш вираженими та темнішими.

Рослини, уражені вірусом, значно відстають у рості, спостерігається деформація листя, яке набуває хлоротичного відтінку або передчасно скручується.

При сильному розвитку штрихуватості верхівки рослин можуть засихати, а боби розвиваються дрібними, викривленими та з погано сформованим насінням.

Візуально поле може виглядати строкатим, з окремими осередками уражених рослин, що яскраво виділяються на фоні здорових посівів гороху.

Масове поширення хвороби провокується сухою та спекотною погодою, яка сприяє швидкому розмноженню попелиць — головних переносників вірусу.

Наявність поблизу горохових полів старих посівів люцерни посівної створює постійне джерело інфекції, звідки комахи перелітають на однорічні культури.

Найбільш активне зараження відбувається у фазах активного росту рослин, коли вони мають найбільш соковиті тканини, привабливі для попелиць.

Відсутність належного фітосанітарного контролю за прилеглими територіями, зарослими бур'янами, значно підвищує ризик епіфітотії на полі.

Вологість повітря та опади меншою мірою впливають на сам вірус, проте суттєво регулюють чисельність популяцій комах-векторів у посівах.

Штрихуватість гороху завдає суттєвої шкоди врожайності, призводячи до зменшення кількості бобів на кожній рослині та маси насіння.

Через порушення обміну речовин рослина втрачає здатність до нормального наливу зерна, що суттєво знижує енергію проростання майбутнього посівного матеріалу.

Уражені вірусом посіви стають більш чутливими до інших патогенів, що додатково знижує загальний стан культури та обсяг отриманого врожаю.

Крім кількісних втрат, знижується якість товарної продукції, що робить горох непридатним для використання в харчовій чи кормовій промисловості.

Економічні збитки також включають витрати на додаткові обробки посівів інсектицидами для стримування поширення вірусу через вектори.

Основна стратегія захисту базується на просторовій ізоляції гороху від багаторічних бобових трав, особливо від посівів люцерни посівної.

Ефективним заходом є своєчасна боротьба з попелицями шляхом обприскування посівів системними інсектицидами в періоди масового льоту комах.

Важливо дотримуватися сівозміни, розміщуючи посіви гороху на значній відстані від місць попереднього вирощування бобових культур.

Необхідно ретельно проводити агротехнічні заходи щодо знищення бур'янів, які є резерваторами вірусної інфекції в міжсезоння.

• Вирощування стійких та толерантних сортів
• Використання якісного оздоровленого насіння
• Ранні строки посіву для уникнення піку чисельності шкідників