Ботріосферіоз псевдотсуги

Патоген веде паразитичний спосіб життя, розвиваючись переважно на ослаблених рослинах, що мають механічні пошкодження або фізіологічні порушення.

У циклі розвитку гриба важливу роль відіграє утворення пікнід — спеціальних спороносних структур, які з'являються на поверхні ураженої кори.

Поширення інфекції відбувається за допомогою конідій, які переносяться вітром, краплями дощу або комахами на здорові частини рослин.

Гриб зберігає свою життєздатність у рослинних рештках та корі, що робить його вкрай стійким до несприятливих умов середовища протягом зимового періоду.

Головним симптомом є поява некротичних плям на корі гілок і стовбурів, які з часом перетворюються на заглиблені рани або виразки.

У місцях ураження кора втрачає пружність, тріскається, а камбій під нею гине, що призводить до порушення руху поживних речовин по дереву.

Візуальною ознакою хвороби є дрібні чорні крапки, що виступають через кору — це плодові тіла гриба, в яких дозріває велика кількість спор.

Хвоя на пошкоджених гілках поступово змінює колір, стаючи бурою або жовтою, після чого відбувається її передчасне відмирання та опадання.

На пізніх стадіях хвороби спостерігається всихання окремих гілок, а за сильного ураження — повна загибель всього дерева або значної частини крони.

Розвитку інфекційного процесу сприяє висока вологість повітря, особливо під час тривалих дощових періодів у весняно-літній сезон.

Оптимальні температури для активного проростання спор гриба знаходяться в межах помірних значень, що прискорює колонізацію рослинних тканин.

Будь-який стрес, спричинений посухою, перезволоженням ґрунту або температурними коливаннями, робить рослину вразливою до атаки патогену.

Пошкодження кори морозобоїнами чи сонячними опіками значно полегшує проникнення міцелію гриба всередину живих тканин дерева.

Загущені посадки хвойних у розплідниках створюють мікроклімат із застоєм повітря, що сприяє швидкому поширенню спор між сусідніми екземплярами.

Шкодочинність гриба проявляється в пригніченні росту та розвитку дерев, що знижує їхню загальну декоративність та біологічну стійкість.

В умовах лісового господарства хвороба призводить до зниження якості деревини через утворення некротичних ран і розвиток подальшої гнилі.

Молоді рослини, уражені ботріосферіозом, можуть загинути протягом одного-двох вегетаційних сезонів, якщо не вжити вчасних заходів лікування.

Хвороба створює сприятливе середовище для поселення вторинних шкідників, таких як стовбурові комахи, що прискорює загибель насаджень.

Економічні втрати також включають витрати на проведення фітосанітарних заходів, заміну хворих рослин та догляд за пошкодженими ділянками.

Для контролю розвитку хвороби необхідно забезпечити належний агротехнічний догляд, що включає регулярні підживлення та правильний полив.

Важливо своєчасно видаляти та спалювати сухі або хворі гілки, щоб мінімізувати джерела інфекції в безпосередній близькості до здорових дерев.

Використання фунгіцидних препаратів мідного ряду в період розпускання бруньок допомагає захистити молоді пагони від первинного зараження.

Дезінфекція садових інструментів після кожного робочого циклу є обов'язковою умовою для запобігання перенесення спор гриба між деревами.

• Дотримання просторової ізоляції при висадці дерев.
• Захист кори стовбурів від сонячних та механічних травм.
• Вибір стійких до хвороб видів та форм хвойних порід.