Аскохітоз нуту

Інфекція зберігається у ґрунті на залишках рослин, а також передається через заражене насіння. Це робить вибір посівного матеріалу критично важливим етапом у системі захисту.

Гриб утворює плодові тіла — пікніди, які виглядають як крихітні темні крапки на уражених ділянках стебел та листків. Саме в них дозрівають спори, що розносяться дощем та вітром.

Цей збудник здатний адаптуватися до різних кліматичних умов, а окремі раси патогена можуть долати стійкість, закладену в геномі нових сортів нуту.

Біологічна активність гриба залежить від вологості повітря, що робить періоди тривалих дощів особливо небезпечними для посівів.

Перші ознаки хвороби проявляються як округлі або видовжені плями на листі, які мають темну облямівку та світлу, часто сірувату середину.

На стеблах розвиваються глибокі некротичні виразки, що призводять до ламкості та загибелі окремих пагонів або всієї рослини в цілому.

При ураженні бобів спостерігаються вдавлені плями. Всередині цих плям часто можна побачити концентричні кільця спороношення патогена, що є діагностичною ознакою.

Насіння, уражене хворобою, втрачає товарний вигляд, стає зморшкуватим і вкривається темними плямами, що значно знижує його схожість під час наступного висіву.

• Поява плям із темною облямівкою на листі.
• Некротичні виразки на стеблах.
• Пошкодження бобів та насіння.
• Концентричні плями з пікнідами.
• Масове вилягання посівів.

Аскохітоз найбільш інтенсивно розвивається при підвищеній вологості повітря (понад 70-80%) та температурі в межах +15…+25°C.

Часті опади, особливо у фазу бутонізації та цвітіння нуту, створюють ідеальні умови для поширення конідій та масового зараження здорових рослин.

Надмірна густота посівів погіршує аерацію та сприяє утриманню крапельної вологи на листках, що пришвидшує проростання спор гриба.

Порушення сівозміни, коли нут висівається на одному полі через рік або два, призводить до накопичення інфекції у ґрунті та на залишках стерні.

Наявність механічних пошкоджень на рослинах, викликаних шкідниками або сільськогосподарською технікою, створює додаткові шляхи для проникнення гриба в тканини.

Хвороба вважається однією з найшкодочинніших для нуту, оскільки за несприятливих умов вона може призвести до втрати майже всього врожаю на полі.

Різко падає якість зерна: воно стає дрібним, втрачає енергію проростання, а в разі сильного ураження повністю псується та не підлягає зберіганню.

При ранньому зараженні сходи можуть гинути ще до появи справжніх листків, що призводить до зрідження посівів та необхідності пересіву культури.

Ураження квіток та молодих бобів призводить до того, що рослина скидає зав'язь, що робить вирощування економічно невигідним.

Фітопатоген значно виснажує рослину, що супроводжується передчасним відмиранням асиміляційного апарату та зниженням маси тисячі насінин.

Використання якісного, протруєного насіння є базовою умовою запобігання поширенню інфекції в нові посіви.

Дотримання сівозміни з поверненням бобових культур на поле не раніше ніж через 4 роки є надійним способом мінімізації інфекційного навантаження.

Важливим заходом є своєчасне знищення рослинних залишків, де патоген зберігається протягом міжсезоння, шляхом глибокої оранки.

Фунгіцидний захист, який включає профілактичні обробки, дозволяє стримати розвиток хвороби в роки, що сприяють епіфітотіям.

Використання сортів нуту зі стійкістю до аскохітозу значно спрощує технологію вирощування та зменшує витрати на хімічні засоби захисту.